- Де це було? - Лемар боявся сполохати удачу. Не може бути, щоби два загони спелеологів практично одночасно лазили цими проклятими рудниками.
- Там, - легковажно махнув білий, - така дірка в землі, трохи нагадує шахту. Спочатку вони просили мотузку, потім, чомусь, канапок...
- Брісте, біжи, подивися, хто там, - Даргад уже не слухав. - Ей, козли, хапайте трос і за мною!
- Дякую, містере Малек, - Лемар розривався між бажанням потурбуватися про білого і бігти за чистильниками, - ви нам дуже допомогли! Якщо дозволите, мій водій відвезе вас додому.
Помітно вимучений за день дідок легко погодився.
Я відчайдушно хапався за камені пальцями рук і відчував себе персонажем вульгарного анекдоту. Внизу пірамідою стояли четвертий і п’ятий, а Райк з третім номером на плечах збирався вилазити далі по наших плечах. Другий страхував всю цю піраміду знизу – якщо хто гепнеться, смішно не буде. Думаю, не в одного мене вертілися на язику прокляття на адресу виповзня, який не зумів прибити чистильника з одного удару. Кріс відбувся переломами обох ніг і не міг іти, допомогти йому на місці не було як, навіть якби полковник дозволив користуватися магією, тому що цілителі з чорних погані (тобто, взагалі ніякі з нас цілителі). Щоби бідний постраждалий не пришиб своїх рятівників, Райк щось йому таке придавив, і третій втратив свідомість. (Ну чого йому було варто не натиснути трохи сильніше?! Але старший чистильник не шукав легких шляхів.)
Полковник поліз догори як п’яний ведмідь, наставив мені синяків на спину і плечі і ледь не віддавив пальці. Вслід за ним уже дряпався другий. Якщо у п’ятого після такого ставлення не переломиться поперек, це буде чудом чорномагічної витривалості! Потім з криниці почали витягувати нижчестоячих, і я переключився на турботи про власні жили.
Це не архітектура, це чистий маразм!!! Ясно же, що ті, хто прийшов ззовні, можуть принести з собою мотузку, а хто сидить всередині, якщо що станеться, хрін виберуться, коли перед дверима колодязь в три зрости людини.
Варто мені було відпустити Джерело, як внизу заклацали дрібні камінці, перетворюючись в пил – виповзень, наче, зрозумів, що його ошукали, і тепер зривав лють, колошматячи навмання в усі боки через напіввідкриті двері. П’ятий метнув униз блискавку. Ефект був несподіваним: стулки дверей, над відкриттям яких четверо чистильників трудилися півтори години, з легким гулом захлопнулися. Правий був все-таки Райк, коли забороняв ворожити – досвід третього в головах решти не відклався.
Плювати, все-одно я не збирався туди повертатися.
Другий хитрим прокляттям зафіксував зламані кості, і Кріс застогнав, приходячи до тями. Даремно він так, краще б залишався відключеним – йти все-одно не зможе, а на те, як ми його волочитимемо наверх без нош, на тверезу голову ліпше і не дивитися.
- Встаємо, козли! - закінчив Райк короткий перепочинок. - Рухаємся.
Вперед вислали розвідника, а решта взялася за зв’язаний з комбінезонів гамак з нашим інвалідом. Ми підіймалися наверх печерним серпантином, який би виглядав цілком природньо, якби обриси стін не повторювалися кожні сто метрів, ніби у Творця вичерпалася фантазія. Мінятися вдавалося рідко, води і самогонки давно не залишалося, і у мене складалося враження, до довго Кріс в такій обстановці не проживе. Та я би перший його прибив, але мої думки були надто зайняті фортецею, так хитро схованою під землею.
Ах, які там були Печаті! Набрані з трьох-чотирьох різних матеріалів, вмуровані в каміння, оправлені в метал, неймовірно складні в своїй структурі. Так само як і виповзень - персонаж гірняцьких казок - вони були бездоганні і могли слугувати сотні років, але пройшли тисячоліття, і вони висохли, виснажилися. Смертоносні охоронні системи спали, очікуючи Сили, яка знову заставить їх пильнувати. Чи варто пояснювати, чому Райк обіцяв відірвати голову будь-кому, хто прикличе Джерело? Крім мене – я управляв конструктом. Просто чудо, що ми не перебудили нам усе.
Але, головне, звідки це?!?
Я не міг помилитися з визначенням дати побудови шахти – епоха Мессіни Фаулер була надто легкою до запам’ятання, а коридори фортеці продовбали пізніше, ніж рудник, можливо, в епоху Міста Бекмарка або Кейптауера (інакше, прохідники обвалили би там усе нафіг). Але будівельники цього комплексу не могли стати жертвами потойбічного. Нонсенс! З таким рівнем володіння чорною магією. І потім, не дивлячись на присутність ґуля, фортеця не виглядала, наче її залишили поспіх.
Мою і так не надто чітку картину світу було піддана жорсткому потрясінню. Неймовірно хотілося взяти в руки щоденник і написати «Якого хріна тут стається?» О! Шереха треба потрусити – він мені трохи заборгував (як я раніше до цього не додумався).
Розвідних засік попереду сірого пильника, і наступила блаженна передишка. Я лежав на підлозі, здихаючи від спраги, а втомлений розум заповнювали маячні образи, всі до єдиного зв’язані з водою. Райк впорався з нежитем до омерзіння швидко. Повернувшись, чистильник піднімав підлеглих на ноги копняками.
