Злощасну шахту тихцем опечатали – вивалили туди п’ять вантажівок піску і сплавили його штурмовим прокляттям (другий номер, Дік Кирчун, активував пентаграму з відстані двісті метрів – ось де сила!). На жерло Палових Грабнів поставили додаткові амулети, а запасний вихід з фортеці (якщо він був) обіцяли шукати.
Шерех пишався мною так, ніби спеціально вибрав на роль борця з големами. Вигляд непереможного конструкта, законсервованого в банках, приводив його в стан близький до ейфорії. Але згадувати щось про ці штуки монстр все так само відмовлявся.
Глава 15
- Ось! - я гордо обвів присутніх поглядом і не знайшов у них розуміння.
Чвертка вдавав з себе дурника, Полак виглядав розгубленим, а Йоган – так, ніби в нього заболів зуб. Та-а-а, художника з мене не вийде, доведеться роз’яснювати словами.
- Це – принципова схема, - незворушно оголосив я, широким жестом обводячи саморобний плакат. - Верхній рядок показує основні проблеми, на які наштовхується використання рудних бактерій в гірничій справі. По-перше, вихід продукту з одиниці поверхні жалюгідний, простіше кажучи, вони погано їдять вглиб – у них зубів нема. Звідси необхідність подрібнення, високої концентрації розчину і величезні площі затоплення, особливо для бідних руд. Тому першим ділом треба помістити їх в контейнер з зубами.
Обличчя Йогана на мить ожило, але потім на нього знову наповзла тінь розчарування. Я порадів, що написав заумну назву тварючки на плакаті – на відміну від мене, білий очевидно знав, як це вимовити.
- Контейнером буде черв’як, - ось так, між іншим, - він буде проїдати в руді нірки, подрібнюючи сировину до небаченої тонкості, а бактерії всередині нього будуть харчуватися утвореним субстратом.
- Гризти руду? - недовірливо перепитав Чвертка.
- Це можливо, зітхнув Йоган, - рудні матеріали не найтвердіші, але....
Продовжити тему я йому не дав.
- А виділений метал піде на будівництво броні!
- ???
- Типу раковини молюска. Дивмося на рядок номер три – проблеми виділення. Розчин бактерій подається в басейни і фільтрується колоніями молюсків, які роблять собі металевий панцир.
Я зосереджено виписав вуглинкою слово, звукового еквіваленту якого просто не знав.
- Це – риба. Вона буде плавати навколо і їсти черв’яків і молюсків, особливо тих, що забурилися недостатньо глибоко, або виростили замаленьку раковину.
- А ми будемо смажити рибу! - захопився Чвертка, викликавши у білого хворобливий спазм.
- Ні. Фігурально кажучи, риба буде гадити грошима. Готовий продукт повинен виходити достатньо крупним, щоби відділити його від води в простому циклоні. В нижньому рядку – коефіцієнт ефективності виробництва бактерій, черв’яка, молюсків і риби, необхідний для того, щоби ланцюжок став рентабельним.
Йоган щось напружено обдумував, навіть очі прикрив від зусиль.
- Слухаю заперечення.
Того, хто вирішить сміятися, вижену з хати прямо зараз, в глупу ніч.
- Ну, якщо вважати, що черв’як в якості початку ланки дещо нераціональний....
- Це – дрібниці, ти по суті кажи.
Я терпеливо чекав, коли до Йогана дійде маленька, неочевидна на перший погляд тонка деталь. Білий поводив у повітрі руками.
- Щось тут не в’яжеться, але що....
- Енергетичний баланс, - трохи зверхньо підказав я, - черв’яків доведеться підгодовувати, щоби краще гризли. Ну, там, помиї у води лити, макуху чи ще яке гівно в якості палива...
Все, цей білий закінчився. Я знав, що йому властива звичка задумуватися, але не уявляв, до якого ступеню – Йоган просто відключився від реальності, повністю пішов у себе. Можна сказати, далі обговорення проходило за його відсутності.
- Думаю, тобі вдалося сказати щось оригінальне, - посміхнувся Полах. - Хоча я не вірю, що нікому не спадало на думку використовувати для добування мінералів цілу екосистему. Як ти пропонуєш відділяти пусту породу і проводити водообмін? Що робити з складними рудами?
- Без поняття! - легко признався я. - Будемо вирішувати питання по мірі надходження. Ти мені краще скажи, він-то з задачею впорається?
Полак поблажливо посміхнувся.
- У нього, між іншим, звання магістра з природньої магії.
Охрініти! У мене в хаті живе цілий магістр, а я нічо про це не знаю. Кажуть, що замість Печаті мага їм видають шикарний іменний перстень з особистим гербом. Цікаво, де він його ховає?
Тут Йоган встав і вийшов, чудом розминувшись з одвірком. Полак поспішив йому услід.
- Коли хоч щось виясниться, я повідомлю! - почувся його голос уже з подвір’я.
- Не смій розтеревенити все, - пригрозив я Чвертці, - шию скручу.
- Буду німий, як могила! - почав божитися Рон.
Ну, на предмет німоти небіжчиків я би зміг посперечатися, але придиратися до його слів не став.
