Я розглядав завали прочитаних паперів з відчуттям неймовірного дискомфорту. Називається, поцікавився. Всупереч очікуванням карлика, запитань у мене не було – загальна картина прояснилася, а деталі мене напряму не стосуються. Так, я теж чорний маг і фізично не можу піддати сумнівам власну силу, але у мене є досвід двох майже смертей, приборкання Шереха, я ще – пам’ять кількох небіжчиків. Звідси мораль: треба бути готовим до всього. Зрозумійте мене вірно, закритися вдома і гатити прокляттями в кожну тінь – заняття безперспективне. Надто передбачувано! В кінці-кінців, мої знання про загрозу випливали з чужого досвіду, а не з безпосередньо побаченого на власні очі. Розгнівані сектанти могли прямо зараз чекати мене у вихóдку, а могли не давати про себе знати ще років двадцять. Чого тоді гадати? Набагато цікавіше буде роздивитися комплекс типових реакцій бойового мага на напад і додати туди щось оригінальне, своє. Он, у мене голем в стодолі валяється (геніальна конструкція!); вервечку дядькову я кудись в креденс запхав; та мало що! Аерозолі обновити і зварганити дрібніші балончики. Амулети, стійкі до зовнішнього впливу, теж не зашкодить зробити.
Я записав у щоденник короткий список потрібних заходів і полегшено зітхнув. Найприємніше полягало в тому, що мені не доведеться ні за ким ганятися по всій Інгерніці – рано чи пізно, вони самі сюди прийдуть. Добре!
Глава 19
Міс Кілозо вписалася в товариство Чудесників з легкістю просто неймовірною. Ні, сектанти були дуже, дуже обережними, всяку нову людину перед прийняттям в товариство перевіряли по кілька років, але білі – інша справа. Білі.... Ні, не примітивніші, а – щиріші, послідовніші, строгіші. Білий не погодиться на щось лише тому, що йому скучно, чи щоби припинити розмову. А прийнявши рішення, не відступиться від нього від найменшого непорозуміння – не дасть почуття відповідальності. Лаванда охоче посилала Дерику знаки згоди, і в Чудесника не було причин сумніватися, що разом зі словом він отримує душу.
Яка насолода – спостерігати за роботою майстра! Новий знайомий міс Кілозо цілком міг би працювати емпатом навіть без всякого Джерела – він відчував людей віртуозно і вмів переконати співбесідника практично в чому завгодно. В перший же день міс Табрет вручили рудого кота, а на несміливі зауваження про те, що Кітті – дівчинка, відповіли півгодинною душевною бесідою, в кінці якої біла була змушена визнати, що могла і помилитися з визначенням статі свого супутника. Повернувшись додому, Лаванда чверть години реготала як навіжена, налякавши нещасну тваринку до півсмерті.
Переконавшись, що справа зрушилася, шпигунка почала хуліганити, час вид часу вставляючи Чудеснику шпильки.
- Чорні – частина суспільства, вони користуються чого благами, але при цьому не враховують загальних інтересів, - чуттєво промовляв Дерик. - Ми повинні обмежити їхній егоїзм і змусити їх служити людям!
В цьому місці міс Табрет слід було висловитися в тому смислі, що вона готова стерпіти поведінку чорних заради збереження світу, але замість цього Лаванда з серйозним виразом уточнила:
- А хіба зараз інакше? Чорні служать в НЗАМПІС і захищають людей від чудовиськ, - шпигунка насолодилася моментною збентеженістю опонента і одразу ж весело заплескала в долоні. - Я зрозуміла, зрозуміла! Так буде ДЕШЕВШЕ! Нам не доведеться домовлятися з ними і компенсувати їм незручності, правильно?
Дери пробурмотів щось невизначене і змінив тему розмови. Лаванда подумки всміхнулася. Так, так, пане Чудеснику, а ви думали, що передбачуваність реакцій буває тільки в інших? У кожного є свій пунктик. Білі зациклені на принципі блага, чорні – на статусі, а всі інші – на вигоді. Вам не спадало на думку, що нинішнє ставлення до чорних – СПРАВЕДЛИВЕ? А те, що ви зараз намагаєтеся влаштувати – елементарна крадіжка, хай навіть її об’єктом стають не предмети, а життя і Джерело.
