- Не обговорюється! Це наш єдиний шанс вплинути на події – опинитися в епіцентрі.
Лаванда примчала до напарника серед ночі, всучивши йому пакетик з компроментуючими дрібницями і наказавши ні в якому випадку не шукати з нею зустрічі.
- Та ти гет звар’ювала, кумонько! Не було в нас наказу на інфільтрацію, не було!!! - Піт стривожився не на жарт. - Чорному в дупу твої ідеї, тобі за них ні дякую не скажуть, ні могилку не огородять. А головне, який сенс? Ти ні знаку комусь подати не зможеш, ні втрутитися, і не кажи, що вони за своїми не слідкують. Проникати має сенс на два-три роки, тоді і зв’язки з’являться, і інформація піде, а тут до події, вважай, лічені дні лишилися, одним місцем чую!
- Так треба, - Лаванда була гранично зібрана і спокійна, похитнути її впевненість напарникові не вдалося. - Шеф казав, чим ми ризикуємо, якщо вони доб’ються свого. Я буду зброєю останнього шансу!
- Самовбивця ненормальна, візьми мене Король!
- Ти не правий, - посміхнулася Лаванда, - не забувай, я – чарівниця і не так вже мало можу.
- Ті, що були до тебе, могли не менше!
- А вони були, ці інші? Піте, репутації Чудесників від сили двадцять років, і я прекрасно пам’ятаю, як вона з’явилася. Безжалісність не означає непереможність, це спрацьовує лише на обивателях, а ми – професіонали!
- А давніші часи, значиться, професіоналів не бувало!
- В давніші часи не залишалося нікого, хто міг би про них пам’ятати, тим більше – мститися. Люди щоразу починали жити з нової сторінки, ситуації почала мінятися лише після Роланда, повір мені! Не створюй собі дракона.
- І все ж таки, сенс?
- Тьху ти! Добре, допускаю, що «нагляд» пришле людей вчасно, вони точно визначать момент, коли треба вмішатися і ніде не напартачить. Тоді я просто тихо собі піду. Але що, якщо вони запізняться, або неправильно інтерпретують факти, або не зуміють подолати захист, або дозволять втягнути себе в силове протистояння? Пізно буде лікті кусати!
- Ненашинська сила! Чую, мені тебе не вмовити, - Піт прокляв день, коли вони згодилися на цю місію.
- Правильно! - лукаво всміхнулася міс Лаванда і випурхнула з дверей на зустріч з тими, про кого порядні мешканці Інгерніки говорили хіба пошепки.
І несправжній могильщик залишився сам, наодинці з витвережуючим амулетом і пляшкою самогону. Гріх який...
Особливо Піта дратувало те, що напарниця була в чомусь права – часто, замість того, аби чекати, простіше руками зробити. Всі люди, навіть таємничі Чудесники – смертні, а кому як не шпигунові знати, що більшість репутацій вибудувані на спритній маніпуляції. У свій час Піт пройшов курс, де майбутнім агентам пояснювали реальні можливості і обмеження магії, але десь в душі все-одно залишався ірраціональний страх. А раптом? Раптом могутність секти – не результат шахрайства і суми обставин?
Піт обійшов сторожку двічі, переконався, що на кладовищі нікого, крім нього, нема, замкнув двері і почав гучно, вголос лаятися. Він згадав предків, Чудесників, Короля, предків Чудесників і Короля, всіх білих скопом, а також тих, хто цим білим дозволяє діяти самостійно. А прості люди потім місця собі знайти не можуть від переживань!
В останню чергу в такій ситуації чекаєш допомоги від «нагляду».
Звична несправедливість. Можливо, переплюнути загартовану досвідчену шпигунку в лицедійстві браві офіцери не могли, але в одному всезнаюча міс Кілозо все ж таки помилилася – бойова група НЗАПМІС знаходилася далеко не за тиждень шляху від Септонвіля. Пан Ларкес теж не любив бездіяльно чекати (умів, але не любив), тому збирати загін почав ще до того, як шпигуни зайшли в місто. Більшість ролей було розподілено завчасно, але декого доводилося підшукувати в останній момент.
- Нам потрібен штурмовик, - доповідав координаторові Алеф Клямскі, немолодий уже чоловік, будовою щелеп трохи схожий на гієну. В бутність простим жандармом він виявився одним з небагатьох людей, які зуміли вирватися з проклятого Нінтарку, наплювавши на закляття, фанатиків і дивних чудовиськ. Наречена Алефа намагалася цьому перешкодити. Що тоді сталося між закоханими, капітан Клямскі нікому не розповідав, але палюче почуття провини ніс в собі всі п’ятнадцять років, перенісши ненависть до Чудесників на всіх білих. Зазвичай Ларкес використовував його для дуже специфічних завдань. - Потрібен бойовий маг, який гарантовано зможе заламати будь-кого з «нагляду». Завчасно таких не наймають. В ідеалі, добре би позичити армійського спеца...
- Ні, - Ларкес старанно посміхнувся (після півроку напружених тренувань, чорному почало подобатися), - вони майстри нападати гуртом, дуелянти з них поганенькі. Нам потрібно не місто знести, а усунути єдиного зрадника. І в мене є один кандидат на роль героя. Особиста зацікавленість гарантована!
В результаті, бойова група вже тиждень ховалася в стодолі з дровами буквально на околиці Септонвіля. Проблемою залишався лише зв’язок.
