Поки працював, оглянув при місячному світлі величезне рибосховище внизу. На дерев’яних підмостках безкінечними рядами тягнулися ємності, між якими були вузькі проходи. По центру сховища виднівся широкий прохід. Під дерев’яними поличками стояли довгі скляні посудини та піддони, вмонтовані у підлогу. Просто під ним широкі стелажі обліплювали колонії морських черепашок, виступаючи зі стін. Більшість резервуарів залишалися темними, але в тих, на які падало світло, можна було помітити маленькі бульбашки повітря, що підіймалися з-під водоростей та піску. Над кожним рядом резервуарів звисав зі стелі легкий металевий підйомник. Бонд здогадався: це для того, щоб можна було підняти і доправити до виходу для перевантажування будь-яку ємність або ж забрати звідти хвору рибину на карантин. Це було наче вікно у дивний світ та фантастичний бізнес. Незвично думати про всіх тих черв’яків і вугрів та різних рибин, які звивалися тут у темряві ночі; про тисячі зябер, що вдихали повітря; про безліч вусиків, котрі коливалися, розпрямлялися, передаючи ледь уловимі сигнали дрімливим нервовим центрам.
За чверть години копіткої праці нарешті почувся легкий тріск, і вирізана шиба піддалася, приставши Бондові до рук. Він сплигнув униз і обережно поставив скло на землю — подалі від шини. Потім запхав черевики за пазуху. При послуговуванні лише однією здоровою рукою підбиті залізом черевики могли стати життєво важливою зброєю. Прислухався. Окрім невпинного стогону насосів — жодного звуку. Бонд поглянув угору: чи нема там якоїсь хмаринки, котра хоча б на мить затулила місяць, однак небо було чистим, лише зорі яскраво мерехтіли. Бонд знову заліз на шину і легким рухом перекинув верхню частину свого тіла крізь пролом. Схопившись за металеву раму в себе над головою, підтягнувся на руках і, склавшись навпіл, відштовхнувся ногами так, щоб перекинути їх у отвір: невдовзі вони уже висіли за кілька дюймів од стелажів із черепашками. Бонд опустився нижче, торкнувшись шкарпетками вогких мушель, і м’яко розсунув їх ногами, аж поки не намацав тверду дощату поверхню. Тоді вагою усього тіла став на стелаж. Той його витримав, і невдовзі Бонд був уже на підлозі, сторожко прислухаючись до будь-якого звуку, крім скиглення насосів.
Інших звуків не було. Він вийняв із-за пазухи підбиті металом черевики, і, залишивши їх на очищеній від черепашок дошці, пішов босоніж цементною підлогою, освітлюючи собі шлях крихітним ліхтариком.
Тепер був у секції декоративних рибок і, вивчаючи написи на акваріумах, час од часу помічав спалахи різнокольорового світла у глибоких резервуарах, а іноді — лише на коротку мить! — живими коштовностями повставали перед ним рибки, дивлячись на нього виряченими очима.
Яких тільки водних мешканців тут не було! Мечоносці, гуппі, пецилії, неони, цикліди, скалярії, лабіринтові риби сімейства макподових та всі види золотих рибок. Унизу, в лотках, здебільшого прикриті дротяними сітками, колихались і звивалися черви й інша жива наживка: білі хробаки, крихітні черв’ячки, дафнії, дрібні креветки та липкі жирні клеми76. У світлі ліхтарика з усіх тих наземних піддонів на Бонда вирячувалося море крихітних очиць.
У повітрі стояв важкий запах сірководню, який зазвичай панує в мангрових лісах, а температура повітря становила, на думку Бонда, чи не всі сімдесят градусів. Невдовзі Бонд страшенно спітнів та зі жалем згадав прохолоду нічного повітря. Він довгенько йшов центральним проходом, поки нарешті дістався секції отруйних риб — що й було головною метою його смертельно небезпечної мандрівки. Він читав про ці види у досьє нью-йоркської поліції і ще тоді вирішив ближче ознайомитися з побічною діяльністю специфічної «Уроборос інкоропорейтед».
У цьому секторі ємності були меншими. І в кожній — лише один зразок. Тут очі, що сонно дивилися на Бонда, були холодні, наче прикриті каптуром, й то там, то сям світло ліхтарика вихоплювало отруйний зуб чи вигнутий хребет у шипах.
На кожній з ємностей був крейдою намальований череп із кістками й прикріплені етикетки з написами: «Дуже небезпечно!» та «Не торкатися!».
Тут було не менше сотні резервуарів, різних за розмірами, — від величезних, у яких тримали електричних та лиховісних гітарних скатів, — до менших, де плавали смертоносні електричні вугри77 чи так звана «мулова риба», котра водиться в Тихому океані: моторошна скорпена з Вест-Індії, кожен із плавників якої має отруту не менш сильну, ніж отрута гримучої змії78.
Бонд прищурився, коли помітив, що в ємностях із небезпечними видами риб більша частина контейнерів заповнена піском та мулом.
Він вибрав акваріум із шестидюймовою скорпеною, бо знав дещо про вдачу цих смертоносних видів і те, що вони не нападають на свою жертву, а отруйні лише при контакті.
