Акваріум сягав йому пояса. Бонд витягнув міцний кишеньковий ніж, котрий придбав спеціально для цього, і наставив найдовше лезо. Нахилився над резервуаром і, закотивши рукави, старанно прицілився у центр горбкуватої голови — між навислими ямками-гротами, в яких спочивали випуклі очі. Щойно рука Бонда торкнулася поверхні води, як плавники-шипи загрозливо настовбурчились і крапчасто-смугасте забарвлення вмить набрало бруднувато-коричневого кольору. Грудні, схожі на крила, плавці злегка піднялися, готуючись до нападу.
Бонд набрав у груди побільше повітря, коригуючи свій удар із урахуванням заломлення променів світла у воді. Блискавично проштрикнув горбкувату голову і, настромивши рибину, що люто тріпнула хвостом, на лезо, підтягнув її на себе — до скляної стінки акваріума. Відступив убік і скинув рибину на підлогу, де вона продовжувала стрибати та ляскати хвостом, незважаючи на пробитий череп.
Нахилившись над резервуаром, Бонд занурив руку якомога глибше у пісок і намул.
Так воно й є — його здогадка щодо отруйних риб підтвердилася. Під товстим шаром мулу пальці намацали тісні ряди монет, складених, наче шашки в коробці. Вони лежали на пласкому піддоні: Бонд міг навіть намацати дерев’яні перегородки. Витягнув монетку, прополіскуючи водночас і її, і свою руку в чистій воді біля поверхні. Скерував на монету промінь ліхтарика. Велика і важка, вона нагадувала сучасних п’ять шилінгів — ще й була золота. На ній викарбувано герб Іспанії та профіль короля Філіпа ІІ.
Бонд іще раз поглянув на контейнер, подумки прикидаючи кількість монет у ньому. Там їх має бути не менше тисячі — й то лише в цьому контейнері! Жодному митникові й на думку не спаде оглядати його, тривожачи таких рибок. Від десяти до двадцяти тисяч у кожному — й усе це багатство охороняє один-єдиний плавучий Цербер з отруйними плавцями!
Саме цей вантаж, певно, і допровадила сюди яхта «Секатур» зі свого останнього рейсу тиждень тому. Сотня резервуарів! Не менш як сто п’ятдесят тисяч доларів золотом лише за одну ходку. Невдовзі сюди прибудуть вантажівки, і десь дорогою люди прогумованими щипцями повитягають рибу і вкинуть назад до океану або просто спалять. Воду виллють, намул та пісок повисипають, а золоті монети помиють і поскладають у мішки. Далі їх доправлять агентам, а вже від них гроші потраплять на ринок. І кожну монетку ретельно обліковує чітко налагоджена машина «Містера Біґа».
Ця схема була цілком у дусі «Біґа» та відповідала його філософії — дієва, технічно досконала і майже бездоганна.
Бонд у захопленні схилився над скорпеною, вістрям леза перекинувши її на бік. Знову закинув рибину в резервуар.
Нíчого ворогові знати, що загадка розгадана.
І вже коли збирався відійти від резервуара, враз у сховищі спалахнуло світло й гарикнув чийсь владний голос:
— Ані руш! Руки вгору!
Пірнаючи під резервуар, Бонд устиг бічним зором розгледіти силует «Роббера» й націлену на себе рушницю: приблизно за двадцять ярдів звідси, при вході у сховище. Падаючи, молився, щоб «Роббер» промазав, однак подумав і про те, чи є хоч якесь накриття на підлозі. Воно таки було — там лежала дрібна дротяна сітка. Щось шкрябнуло Бонда, коли він перелітав через сітку, розтягнувшись аж у сусідньому проході. Саме коли падав, і пролунав постріл, й акваріум зі скорпеною над головою Бонда розколовся. Вода полилася вниз.
Бонд помчав між акваріумів, рятуючись утечею. Коли вже завертав за ріг, знову почувся постріл, і в нього під вухом вибухнув, мов бомбочка, акваріум із рибкою-ангелом.
Тепер Бонд із «Роббером» опинилися на протилежних кінцях приміщення, і між ними було не менше п’ятдесяти ярдів. Можливості доплигнути до «свого» вікна в центральному проході Бонд не мав, тож він на мить зупинився, відхекуючись та гарячково розмірковуючи. Розумів, що верхній край контейнерів захищає йому лише ноги й у проходах «Роббер» його дістане. Так чи інакше Бонд не міг залишатися на місці. Про це йому нагадав черговий постріл: куля пролетіла йому між ногами, потрапивши у гору черепашок: навсібіч, мов оси, розлетілись уламки панцирів. Бонд метнувся вправо, і новий постріл знову мало не зачепив йому ноги та поцілив у велетенський бутель із клемами, розколовши той навпіл. Добра сотня молюсків висипалася на підлогу. Бонд побіг назад, пересуваючись великими стрибками. Вихопив «беретту» і, минаючи центральний прохід, двічі пальнув із неї. Побачив, як «Роббер» рвонув убік, і резервуар у нього над головою розлетівся в друзки.
Бонд вишкірився, почувши приглушений крик, що потонув у дзенькоті розбитого скла й шумі води. Одразу ж припав на коліно та двічі вистрілив по ногах «Роббера», але п’ятдесят ярдів для малокаліберного пістолета — відстань завелика. Знову почувся тріск скла; другий постріл поцілив у металеву обшивку вхідних дверей.
