— Не дозволяй їй улізти тобі під шкіру. Вона маніпуляторка, і вона зла. Поводься з нею, як із будь-яким іншим агентом. Це її біситиме.
— Чому вона взагалі з нами? Від неї жодної користі.
— Учора вона провела дуже добрий аналіз і допомогла нам переконатися, що наш убивця — Філіпп Крофт.
— Так, але вона небезпечний персонаж.
— Небезпечний, Жане Гі?
— Не фізично. Вона не візьме пістолет і не перестріляє нас усіх. Можливо.
— Не всіх. Один із нас устигне дістати її, перш ніж вона покінчить з усіма нами, я сподіваюся. — Ґамаш усміхнувся.
— Сподіваюся, це буду я. Вона небезпечна, бо сіє чвари.
— Так. Це має сенс. Я думав про це. Коли вона забрала мене з дому в неділю вранці, я був приємно здивований. Вона була шанобливою, уважною, ґрунтовно, але ненав’язливо відповідала на запитання й не намагалася справити враження. Я справді подумав, що ми маємо переможця.
— Вона купила вам каву й пончики, чи не так?
— Бріош, узагалі-то. Мало не підвищив її до сержанта прямо на місці.
— Ось так і я став інспектором. Еклер підняв мене на вершину успіху. Але з Ніколь щось сталося відтоді, як вона приїхала, — погодився Бовуар.
— Я можу припустити одне: коли вона побачила інших членів команди, вона почала здавати позиції. З деякими таке трапляється. Вони чудові один на один. В індивідуальних видах спорту. Просто блискучі. Але як командні гравці вони жахливі. Я думаю, Ніколь саме така — конкурує, коли повинна співпрацювати.
— Думаю, вона відчайдушно намагається показати себе і прагне вашого схвалення. Водночас вона сприймає будь-яку пораду як критику, а будь-яку критику — як катастрофу.
— Що ж, тоді в неї був катастрофічний вечір.
Ґамаш розповів йому про свою розмову з Ніколь.
— Відпустіть її, сер. Ви зробили все, що могли. Ви піднімаєтеся? — Бовуар поліз драбиною до скрадку. — Тут чудово. Наче будиночок на дереві.
Ґамаш рідко бачив Бовуара таким жвавим. Утім, він не відчував потреби спостерігати цю жвавість зблизька.
— Я вже був там. Бачиш оленячу стежку? — Увечері він розповів Бовуару про скрадок і порадив йому взяти зразки. Але він не очікував побачити інспектора так рано.
—
Бовуар дивився на нього. «О Господи, я повинен піднятися, напевне?» — подумав Ґамаш. Дотягнувшись до слизьких дерев’яних планок, він почав підніматися. Він заліз на платформу, притиснувся спиною до кострубатого стовбура й ухопився за перила.
— Наркота!
— Перепрошую? На мить Ґамаш подумав, що Бовуар розгадав його таємницю й називає його…[84]
— Марія і Хуан! Марихуана. Тут збирають не тільки гарбузи. У районах зараз сезон наркотиків. Можливо, Джейн Ніл убили плантатори після того, як вона виявила їхній урожай. Вона повсюди ходила, так? Бог свідок, що це багатомільйонний бізнес, і людей іноді вбивають.
— Це правда, — Ґамаш був заінтригований цим припущенням, за винятком одного, — проте більша частина плантацій належить «Пекельним янголам» та «Рок-машині» — байкерським бандам.
— Точно. Це територія «Пекельних янголів». Не хотів би мати з ними справу. Вони вбивці. Як думаєте, ми можемо перевести Ніколь до відділку боротьби з наркотиками?
— Зосередься, Бовуаре. Джейн Ніл убили сорокарічною старою стрілою. Коли ти востаннє бачив байкера з луком і стрілами?
Це було слушне зауваження, про яке Бовуар не подумав. Він був радий, що порушив це питання перед шефом тут, висячи над землею, а не в оперативному штабі, повному агентів. А Ґамаш, тримаючись за перила, думав про те, як би він потрапив униз, якщо б раптом знадобився туалет. Бовуар перекинув ногу через край, намацав драбину й почав спускатися. Ґамаш прочитав коротеньку молитву, повільно дістався краю, закинув ногу й не відчув нічого, окрім порожнечі. Потім рука схопила його за щиколотку й скерувала ногу на першу сходинку.
— Навіть вам час від часу потрібна невеличка допомога. — Бовуар поглянув на нього, а потім похапцем спустився вниз.
— Гаразд, давайте ваші звіти. — За кілька хвилин Бовуар уже приводив брифінг. — Лакост, ти перша.
— Метью Крофт. Тридцять вісім, — почала вона, вийнявши ручку з рота. — Голова дорожнього департаменту округу Сент-Ремі. Я розмовляла з керівником округу, він не втомлювався хвалити Крофта. Насправді я жодного разу не чула такої похвали з часів власної атестації.
Присутні вибухнули сміхом. Жан Ґі Бовуар, який проводив у них атестацію, був відомий своєю суворістю.
— Утім, один звільнений працівник подав скаргу. Сказав, що Крофт побив його.
— Хто це був? — запитав Ґамаш.
— Андре Маленфан.
Почувся гул розуміння.
— Крофт переміг, беззаперечно. Звинувачення відхилили. Але до того Маленфан устиг звернутися до місцевих газет. Мерзенний тип. Наступна — Сюзанна Беланже. Теж тридцять вісім. Заміжня за Крофтом п’ятнадцять років. Працює на пів ставки в копіювальній конторі Дага у Сен-Ремі. Погляньмо, що ще… — Лакост прогорнула свої нотатки, щоб знайти що ще варто сказати про цю жінку, яка вела тихе, нічим не примітне життя.
— Жодних арештів? — запитала Ніколь.
— Тільки один за вбивство старої жінки минулого року.
Ніколь зробила кисле обличчя.
