Він пересунув числа у зворотному порядку, починаючи від центру і продовжуючи у напрямку країв. Коли останнє кільце встало на місце, усередині сфери щось клацнуло. Двері різко відчинились.
Лео широко усміхнувся друзям.
— Отак от, добрий народе, робляться справи у «Світі Лео». Заходьте!
— Ненавиджу «Світ Лео», — буркнув Френк.
Хейзел розсміялась.
Усередині виявилось стільки всього прикольного, що Лео міг би залишитись там на багато років. Кімната була розміром приблизно з кузню у Таборі Напівкровок, уздовж стін стояли бронзові робочі столи та кошики зі старовинними інструментами. По всій підлозі були розкидані сотні шестерень, дротів та напіврозібраних бронзових і золотих сфер, схожих на баскетбольні м’ячі в стилі стімпанк. Від кожного столика тягнулись товсті металеві кабелі. Усі вони, здавалось, вели до дальнього кінця приміщення, де знаходилось дещо на кшталт технічної будки. Обабіч до будки вели сходи, і на полицях біля лівих сходів лежали численні шкіряні циліндри — швидше за все старовинні чохли для сувоїв.
Лео вже хотів було піти до столів, аж раптом поглянув ліворуч та ледве не вистрибнув із черевиків. Обабіч дверного прорізу стояли два броньовані манекени — моторошні скелети з бронзовими трубками замість кісток, одягнені у повний набір римських обладунків та озброєні щитами і мечами.
— Ох, чуваче. — Лео підійшов до одного з манекенів. — Як би ж було круто, якби вони працювали.
Френк позадкував від манекенів.
— Вони ж не оживуть і не нападуть на нас?
Лео розсміявся.
— Навіть не мрій! Вони незакінчені. — Він постукав ближчого манекена по шиї, де з нагрудника стирчали незакріплені бронзові дроти. — Дивись, його голова не під’єднана. І тут, біля ліктя, — розладнаний блок. Знаєте, що я думаю? Римляни намагались відтворити грецькі винаходи, але їм забракло навичок.
Хейзел люто насупила брови.
— Ну, вочевидь, римляни були незвиклі до всього занадто ускладненого.
— Або витонченого, — додав Френк. — Або хитромудрого.
— Агов, я просто кажу, що бачу. — Лео погойдав головою манекена, змусивши того покивати, наче на знак згоди. — І все ж... вражаюча спроба. Я чув легенди про те, як римляни конфіскували записи Архімеда, але...
— Архімед? — Хейзел здавалась спантеличеною. — Це начебто стародавній математик чи якийсь там учений?
Лео розсміявся.
— Не просто математик. Він найвідоміший з-поміж дітей Гефеста, які коли-небудь жили.
Френк почухав вухо.
— Я чув його ім’я раніше, але як ти можеш бути певним, що цей манекен — його винахід?
— А чий іще! Слухайте, я читав усе про Архімеда. У Дев’ятому будиночку його обожнюють. Чолов’яга був греком, так? Жив в одній з грецьких колоній у південній Італії, ще коли Рим не захопив усе. Урешті-решт римляни зайшли в його місто та знищили. Римський генерал хотів пощадити Архімеда, оскільки той був дуже важливим — на зразок Ейнштейна античного світу, — але якийсь тупий римський солдат його вбив.
— Ну от знову, — пробурчала Хейзел. — Необов’язково завжди говорити «тупий» та «римський» в одному реченні, Лео!
Френк гмикнув на знак згоди.
— Хай там як, звідки ти усе це знаєш? — поцікавився він. — Тут теж десь іспанський екскурсовод поблизу?
— Ні, старий, — відповів Лео. — Як можна бути напівбогом-ремісником і нічого не знати про Архімеда? Чувак був конкретно крутим. Він обчислив значення числа пі. Придумав усю цю математику, що ми досі використовуємо у техніці. Винайшов гідравлічний гвинт, . завдяки якому вода рухається трубами.
Хейзел нахмурилась.
— Гідравлічний гвинт. Вибачте мені, що не знала про таке неймовірне досягнення!
— А ще він сконструював промінь смерті із дзеркал, що міг спалювати ворожі кораблі. Це для тебе достатньо неймовірно?
— Я бачив щось таке по телевізору, — визнав Френк. — Але там довели, що це неможливо.
— Ой, та це тільки тому, що сучасні смертні не знають, як користуватись небесною бронзою, — відповів Лeo. — Ось у чому таємниця! Архімед також винайшов величезну клешню, що могла чіплятись, як кран, і висмикувати ворожі кораблі з води.
— Ну, гаразд, оце круто, — визнав Френк. — Обожнюю палки-хапалки.
— Ну от, бачиш?! Але навіть усіх його винаходів виявилось замало. Римляни зруйнували місто. Архімеда вбили. Згідно з легендами, римський генерал був великим шанувальником його робіт, тож обчистив усю майстерню та відвіз до Рима немалу купу сувенірів. Вони зникли з історії... — Лео вказав на всяку-всячину на столах: — І опинились тут.
— Металеві баскетбольні м’ячі? — запитала Хейзел.
Лео не міг повірити, що вони не розуміють значення того, що бачать, але намагався стримати своє обурення.
— Народе, сфери сконструював Архімед. Римляни так у них і не розібрались. Вони гадали, що сфери тільки для того, щоб визначати час або знаходити сузір’я на нічному небі, через те, що ті були вкриті малюнками із зірками та планетами. А це все одно, що знайти гвинтівку і вважати її ціпком.
— Лео, римляни були першокласними інженерами, — нагадала йому Хейзел. — Вони збудували акведуки, дороги...
— Облогові знаряддя, — додав Френк. — Каналізацію.
