— Я гадаю, він мав на увазі Цереру, — промовив Джейсон. — Богиню землеробства. Ви називаєте її Деметрою. — Він шанобливо кивнув богові. — Повелителю Бахусе, ви пам’ятаєте мене? Я допоміг вам із тим зниклим леопардом у Сономі.
Бахус почухав своє щетинисте підборіддя.
— А... так. Джон Грін.
— Джейсон Грейс.
— Ну, або так. Тебе відрядила Церера?
— Ні, повелителю Бахусе. Ви тут чекали на зустріч із нею?
Бог фиркнув.
— Ну, хлопче, не розважатись же я приїхав у Канзас! Церера покликала мене сюди на військову нараду. Через пробудження Геї гине врожай. Поширюється посуха. Карпої влаштували заколот. Навіть мій виноград наражається на небезпеку. Церера хотіла об’єднати сили у війні рослин.
— Війна рослин, — промовив Персі. — Ви збираєтесь озброїти кожну виноградинку крихітною штурмовою гвинтівкою?
Бог зіщулився.
— Ми зустрічались раніше?
— У Таборі Напівкровок. Я знаю вас, як пана Д. — Діоніса.
— А! — Бахус зморщився й притиснув долоні до скронь.
На мить його постать замерехтіла. Пайпер побачила іншу людину — гладшу, більш приземисту та у вульгарній сорочці з леопардовим принтом. А потім Бахус знову став Бахусом.
— Припини! — випалив він. — Годі думати про мене грецького.
Персі кліпнув очима.
— Е-е-е... але...
— Ти бодай уявляєш, як важко залишатися зосередженим? Голова весь час розколюється! Ніколи не знаєш, що робиш і куди йдеш! Постійно перебуваєш у сварливому настрої.
— Дуже схоже на вас звичайного, — промовив Персі.
Ніздрі бога роздулися. Один з виноградних листів на його капелюху спалахнув вогнем.
— Якщо ми були знайомі в
— Це якось обговорювалось, — запевнив його Персі. — Гадаю, вам просто стало ліньки це робити.
Пайпер з жахом спостерігала за ними, так ніби в неї на очах відбувається автокатастрофа. Вона усвідомила, що Персі зараз усе псує, і Аннабет немає поряд, щоб утримати його в шорах. Подруга нізащо їй не пробачить, якщо вона повернеться з морським ссавцем замість Персі.
— Повелителю Бахусе! — утрутилась вона, зісковзнувши зі спини Бурі.
— Пайпер, будь обережною, — промовив Джейсон.
Вона погрозливо зиркнула на нього: «Знаю».
— Перепрошую, що турбуємо вас, повелителю, — звернулася вона до бога, — але, якщо відверто, ми прийшли сюди за вашою порадою. Будь ласка, нам необхідна ваша мудрість.
Вона використала найбільш догідливі інтонації, вкладаючи у свій голос максимум пошани.
Бог нахмурився, але пурпуровий блиск у його очах зник.
— А ти вмієш говорити, дівчинко. За порадою прийшли, кажеш? Дуже добре. Я б уникав караоке. Тематичні вечірки вже не актуальні. У ці суворі часи люди шукають простих, стриманих свят з органічними закусками, приготованими в домашніх умовах, і...
— Не щодо вечірок, — перервала Пайпер. — Хоч це і неймовірно корисна порада, повелителю Бахусе! Ми сподівалися, що ви допоможете нам з походом.
Вона розповіла про «Арго II» та їхню подорож, мета якої: завадити велетням пробудити Гею. Переказала слова Немезиди про те, що за шість днів знищать Рим, описала видіння в кинджалі, у якому Бахус запропонував їй срібний кубок.
— Срібний кубок? — бог, здавалося, не зрадів почутому.
Він дістав невідомо звідки бляшанку дієтичної «пепсі» та відкоркував її.
— Ви ж п’єте дієтичну «колу», — промовив Персі.
— Гадки не маю, про що ти говориш, — одрізав Бахус. — А щодо видіння з кубком, панночко, не можу тобі запропонувати нічого, окрім «пепсі». Юпітер суворо наказав мені не пропонувати вино неповнолітнім. Прикро, але нічого не вдієш. А велетнів я добре знаю. Бачте, я змагався з ними у першій війні.
— Ви вмієте битися? — здивовано запитав Персі.
«Якби ж його голос не здавався таким недовірливим», — подумала Пайпер.
Діоніс заричав. Дієтична «пепсі» перетворилася на п’ятифутовий жезл, оплетений плющем та увінчаний сосновою шишкою.
— Тирс! — вигукнула Пайпер, сподіваючись відволікати бога, перш ніж він розіб’є Персі голову. Вона вже бачила таку зброю в руках скажених німф і не дуже раділа новій зустрічі, але доклала всіх зусиль, аби здатись приємно враженою. — Ох, яка могутня зброя!
— Безумовно, — погодився Бахус. — Радий, що хоч хтось у цій групі розумний. Соснова шишка — це грізне знаряддя війни! Я і сам був напівбогом у першій війні з велетнями, щоб ви розуміли. Я — син Зевса!
Джейсон здригнувся. Вочевидь, його не дуже тішило нагадування про те, що винар — його старший брат.
Бахус змахнув жезлом, але через своє черево ледве не звалився з ніг.
— Звісно, це трапилося задовго до того, як я винайшов вино і став безсмертним. Я бився пліч-о-пліч із богами та якимось ще напівбогом... Гаріком, здається.
— Геркулесом? — ввічливо припустила Пайпер.
— Ну, чи так, — відповів Бахус. — Я вбив велетня Ефіальта і його брата Ота. Жахливі селюки ці двоє. Обидва отримали по пиці сосновою шишкою!
Пайпер перехопило подих. У її голові водночас зринуло декілька думок: видіння в кинджалі та рядки з пророцтва, що вони обговорювали вчора. Щось схоже вона відчувала, коли вони з батьком пірнали з аквалангом, і він під водою протер їй маску, — раптом усе прояснилося.
