Щойно вона загадала бажання, то відчула провину. Як вона зможе дивитись на біль Аннабет, якщо помре Персі? Як зможе жити в злагоді із собою, якщо будь-хто з сімох напівбогів помре? Кожному з них уже довелося пережити достатньо. Навіть ті двоє новеньких, римляни Френк та Хейзел, яких Пайпер ледве знала, здавались їй рідними. У Таборі Юпітера Персі розповів про подорож до Аляски, яка здавалась не менш жахаючою, ніж усе, що довелось пережити Пайпер. Зважаючи на те, як Хейзел з Френком підтримали її під час вигнання духів, вона побачила, що вони хоробрі й хороші люди.
— Легенда, про яку згадала Аннабет, — промовила вона, — про Знак Афіни... Чому ти не хотів говорити про це?
Вона боялась, що Джейсон відмахнеться від неї, але він просто нахилив голову, наче очікував на це запитання.
— Пайпс, я не знаю, що правда, а що ні. Легенда... Вона може виявитися небезпечною.
— Для кого?
— Для всіх нас, — похмуро промовив він. — За легендою, римляни викрали дещо важливе у греків, ще в давні часи, коли Римська імперія захопила грецькі міста.
Пайпер чекала, але Джейсон, здавалось, поринув у думки.
— Що вони вкрали?
— Не знаю. Не певен, що хтось у легіоні коли-небудь про це знав. Але, якщо вірити історії, річ забрали до Рима й сховали там. Діти Афіни, грецькі напівбоги, ненавиділи нас з тих часів. Вони завжди підбурювали своїх побратимів на війну проти римлян. Але, як я вже говорив, мені невідомо, наскільки це правда...
— Але чому б просто не розповісти це Аннабет? Вона не почне тебе раптом ненавидіти.
Йому, здавалось, було важко подивитись їй в очі.
— Сподіваюсь, що ні. Але в легенді йдеться Про те, що діти Афіни шукали цю річ тисячоліттями. Богиня обирає кількох напівбогів з кожного покоління й виряджає їх на пошуки. Вочевидь, їх веде якийсь знак... Знак Афіни.
— Якщо Аннабет одна з них... Ми повинні їй допомогти.
Джейсон завагався.
— Можливо, коли ми дістанемось ближче до Рима, я розповім їй те, що мені відомо. Чесно. Але легенда, принаймні в тому вигляді, у якому я її чув... Вона мовить, що греки нізащо нам не пробачать, якщо знайдуть украдене. Вони раз і назавжди знищать легіон і Рим. Після того, як Немезида сказала Лео про знищення Рима за п’ять днів...
Пайпер уважно дивилася на його обличчя. Джейсон, без жодних сумнівів, був найхоробрішим з-поміж усіх, кого вона знала, але зараз Пайпер побачила, що він боїться. Думка про те, що через цю легенду може розділитися їхня команда, а місто зрівняють із землею, жахала його до нестями.
Що такого важливого могли вкрасти у греків? Вона не могла уявити нічого, через що Аннабет раптом перетворилася б на месницю.
Та водночас вона раніше гадки не мала, як можна обрати життя одного напівбога замість іншого, але сьогодні на порожній дорозі, нехай на якусь мить, але Гея її майже спокусила...
— Вибач, до речі, — промовив Джейсон.
Пайпер витерла з обличчя останню сльозу.
— За що? Це ейдолон напав...
— Не за це.
Маленький шрам на верхній губі Джейсона наче світився в місячному сяйві. Вона завжди любила цей шрам. Цей недолік надавав обличчю хлопця привабливості.
— Було нерозумно просити тебе зв’язатись із Рейною. Я не подумав.
— О! — Пайпер підвела очі на хмари й подумала, чи не впливає на хлопця якимсь чином її матір, Афродіта. Вона аж ніяк не сподівалася почути від нього вибачення за це.
«Але не припиняй», — подумала дівчина.
— Ой, та то пусте.
— Просто... я ніколи не мав до Рейни таких почуттів, тож не подумав, що це може бути для тебе неприємним. Тобі немає через що хвилюватись, Пайпс.
— Я хотіла ненавидіти її, — зізналась Пайпер.
Я так боялась, що ти повернешся до Табору Юпітера.
Джейсон здавався здивованим.
— Цього ніколи не станеться. Хіба що ти підещ разом зі мною. Обіцяю.
Пайпер узяла його за руку. Вона вдавано посміхнулася, але подумала: «Ще одна обіцянка. “Клятви дотримай на краю могили”».
Вона намагалася позбутися нав’язливих думок. Чому б просто не насолодитись цією спокійною миттю з Джейсоном? Але дивлячись за борт, вона проти волі думала: прерія вночі схожа на темну воду, що наповнювала кімнату з її видіння в кинджалі, у якій вони тонули.
Кому потрібна димова завіса із запахом нагетсів? Інша справа, якби Лео змайстрував капелюх проти снів.
Тієї ночі Персі переслідували жахливі кошмари. Спочатку йому наснилось, що він знову опинився на Алясці в пошуках орла легіону. Персі біг гірською стежкою, але щойно він ступив на узбіччя, його поглинула трясовина — маскек (так її назвала Хейзел). Хлопець задихався в багнюці, нездатний ані рухатися, ані бачити. Уперше в житті він зрозумів, що таке тонути.
«Це тільки сон, — запевнив себе Персі. — Я прокинусь».
Але від цього краще не стало.
Персі ніколи в житті не боявся води. Вона була стихією його батька. Але після інциденту з маскеком він почав боятися удушення. Він нізащо б нікому не зізнався, але нервував через це навіть, коли заходив у воду. Певна річ, це була дурня — він не міг потонути. Та водночас Персі знав: якщо не навчишся володіти страхом, той може почати володіти тобою.
