— Сумніваюся, — промовила Аннабет. — Але маю координати. Ти можеш у ці штуки вводити широту та довготу?
— Я можу ввести зоряну карту й замовити тобі смузі, якщо потрібно. Авжеж я впораюсь із широтою та довготою!
Аннабет прочитала числа. Якимсь дивом Лео вдалося ввести їх на панелі, тримаючи однією рукою штурвал. На бронзовому екрані з’явилася червона цятка.
— Це посеред Атлантичного океану, — промовив він. — У «Коней для вечірок» є яхта?
Аннабет розгублено знизала плечима.
— Просто подбай, щоб корабель не розвалився, поки ми не відпливемо на достатню відстань від Чарльстони. Джейсон і Персі підтримають вітер!
— Обожнюю своє життя!
Здавалось, що минула ціла вічність, але зрештою море вгамувалось і вітри вщухли.
— Вальдезе, — несподівано лагідно промовив тренер Хедж. — Залиш мені штурвал. Ти кермуєш уже дві години.
— Дві години?
— Еге. Давай штурвал.
— Тренере?
— Так, малий!
— Я не можу розчепити пальців.
Це було правдою. Пальці Лео наче скам'яніли. Очі пекло від витріщання на обрій. Коліна були, наче із зефіру. Тренерові вдалося відчепити його від штурвала.
Лео ще раз поглянув на консоль і послухав дзижчання Фестуса про стан корабля. Щось підказувало йому, що він дещо забув. Хлопець витріщився на контрольну панель, намагаючись згадати, але марно. Очі ледве могли зосередитись на чомусь.
— Просто не проґавте чудовиськ, — сказав він тренерові. — І будьте обережними з пошкодженим стабілізатором. І...
— Я про все подбаю, — пообіцяв тренер. — А тепер геть!
Лео стомлено кивнув і пошкандибав палубою до друзів.
Персі й Джейсон сиділи, спершись на щоглу, з опущеними від виснаження головами. Аннабет та Пайпер намагались умовити їх попити чогось.
Хейзел і Френк стояли неподалік та про щось сперечалися, багато жестикулюючи та хитаючи головами. Лео це не мало б тішити, але десь глибоко в душі він радів, водночас соромлячись за такі почуття.
Сварка різко скінчилась, коли Хейзел побачила Лео. Усі зібрались біля щогли.
Френк насупився так, наче з усіх сил намагався перетворитися на бульдога, і сказав:
— Ознак переслідування немає.
— Так само, як і ознак суші, — додала Хейзел.
Її обличчя набуло трохи хворобливого кольору, але Лео не знав, чи його спричинила хитавиця, чи суперечка.
Лео подивився на обрій. В усіх напрямках — нічого, окрім океану. Це не мало б його здивувати. Він шість місяців будував цей корабель і знав, що збирається перетнути на ньому Атлантичний океан. Але до сьогодні їхня подорож до античних земель здавалася несправжньою. Лео ніколи раніше не перебував за межами Штатів — за винятком швидкого польоту на драконі до Квебека. А тепер вони посеред відкритого моря, цілковито самі, пливуть до
Лео поплескав себе по поясу, аби запевнитись, що той досі на місці. На жаль, це нагадало йому про печиво Немезиди, запхане в одну з кишень.
«Забудь про неї, — наказав собі Лео. — Зосередься на тому, що у твоїх силах».
Він повернувся до Аннабет.
— Ти знайшла мапу, яку шукала?
Вона кивнула, але обличчя її зблідло. Що ж вона побачила у форті Самтер, що так її шокувало?
— Мені потрібно її дослідити, — промовила вона так, наче не збиралась це обговорювати. — Як далеко ми від тих координат?
— З максимальною швидкістю на веслах дістанемось за годину, — відповів Лео. — Є якісь здогадки щодо того, що ми шукаємо?
— Ні, — визнала вона. — Персі?
Персі підняв голову. Його зелені очі налилися кров ю та припухли.
— Нереїда сказала, що там Хіронові брати. Вони захотіли б почути про акваріум в Атланті. Не знаю, що вона мала на увазі, але... — він замовкнув, наче на ці два речення йому знадобилися всі сили. — ...вона також попередила мене, що я мушу бути обережним. Кето, богиня в акваріумі, — це матір морських чудовиськ. Вона, можливо, й застрягла в Атланті, але все одно може посилати за нами своїх дітей. Нереїда попередила, що нам слід чекати нападу.
— Чудово, — пробурмотів Френк.
Джейсон спробував підвестися, що виявилося поганою думкою. Пайпер зловила його, щоб він не впав, і хлопець знову зісковзнув униз по щоглі.
— Ми можемо підняти корабель у повітря? — запитав він. — Якщо ми полетимо...
— Було б чудово, — промовив Лео. — От тільки Фестус сказав, що лівий повітряний стабілізатор розбився вщент, коли корабель врізався у причал форту Самтер.
— Ми поспішали, — зауважила Аннабет. — Намагались тебе врятувати.
— Рятувати мене — це дуже шляхетна справа, — погодився Лео. — Я просто хочу сказати, що знадобиться час на ремонт, а до цього ми нікуди не злетимо.
Персі знизав плечима й зморщився.
— Я не проти. Море — це чудово.
— Говори за себе. — Хейзел глянула на вечірнє сонце, що вже майже скотилося на обрій. — Нам слід поспішати. Ми втратили ще один день. Тепер у Ніко їх залишилось тільки три.
