Знак Афіни полностью

— Ми впораємось, — пообіцяв Лео. Він сподівався, що Хейзел пробачила йому недовіру до її брата (агов, тоді це здавалось обґрунтованою підозрою!), однак не хотів зачіпати стару рану. — Ми можемо дістатися Рима за три дні... якщо, ну, не станеться нічого непередбачуваного.

Френк рохнув. Зовні здавалось, що він досі намагається перетворитись на бульдога.

— А є гарні новини?

— Узагалі-το є, — відповів Лео. — Фестус сказав, що наш летючий стіл Буфорд удало повернувся, поки ми перебували в Чарльстоні, отже, ті орли його не дістали. На жаль, він загубив пральну торбу з твоїми штанами.

— Дідько! — гаркнув Френк. Лео подумав, що для нього це було неймовірним лихослів’ям.

Френк, безперечно, полаявся б ще, згадуючи всяких «бісів» та «лисих дідьок», але його перервав Персі, який зігнувся навпіл та застогнав.

— Світ щойно став догори дриґом?

Джейсон стиснув долонями скроні.

— Еге ж, а ще крутиться. Усе жовте. Воно має бути жовтим?

Аннабет і Пайпер обмінялись стурбованими поглядами.

— Виклик тієї бурі дуже вас вимотав, — сказала хлопцям Пайпер. — Вам варто відпочити.

Аннабет кивнула.

— Френку, допоможеш хлопцям дістатись до кают?

Френк зиркнув на Лео. Він, поза сумнівом, не мав наміру залишати його наодинці з Хейзел.

— Усе буде гаразд, друзяко, — промовив Лео. — Просто спробуй не впустити їх на сходах.

Коли всі спустились у трюм, Хейзел та Лео ніяково зустрілись поглядами'. Не беручи до уваги тренера Хеджа, який співав на шканці саундтрек з «Покемонів», вони опинилися наодинці. Тренер заміняв слово «ПО-КЕ-МОН» на «Я-ВБ’Ю-ВСІХ». Лео боявся навіть запитувати навіщо.

Спів тренера начебто тільки посилював нудоту Хейзел.

— Ох... — Вона зігнулася й охопила себе руками.

У Хейзел було гарне волосся — хвилясте й золотаво-брунатне, наче завитки кориці. Воно нагадало йому про місце у Х’юстоні, де готували відмінні чуроси[9]. Від цієї думки Лео захотілось їсти.

— Не нахиляйся, — порадив він. — І не заплющуй очі. Від цього нудота тільки сильнішає.

— Справді? У тебе теж морська хвороба?

— Ні. Але мене нудить в автівках і...

Лео спинив себе. Він хотів сказати «і під час розмов з дівчатами», але вирішив промовчати.

— Автівки? — Хейзел важко випрямилась. — Ти можеш плавати на кораблі, літати на драконі, але тебе нудить в автівках?

— Еге ж, уявляєш? — Лео знизав плечима. — Отакий я особливий. Слухай, дивись на обрій. Це незмінна точка. Це допоможе.

Хейзел глибоко вдихнула й вдивилась удалечінь. Її золоті очі виблискували, наче мідні та бронзові диски в механічній голові Фестуса.

— Краще? — поцікавився він.

— Може, трошки. — З її голосу здалося, що вона сказала це тільки з чемності. Її погляд залишався на обрії, але в Лео з’явилося відчуття, ніби вона намагається зрозуміти його настрій, аби вирішити, що сказати.

— Френк не навмисно тебе випустив, — промовила вона. — Він не такий. Він просто іноді дещо незграбний.

— Ой! — промовив Лео, пародіюючи Френка. — Упустив Лео на загін ворожих солдатів! Трясця!

Хейзел ледь стримала усмішку.

«Усмішка — це краще, ніж нудота», — подумав Лео.

— Будь з ним м’якшим, — промовила Хейзел.

Ти і твої вогняні кулі змушують Френка нервуватись.

— Хлопчина вміє перетворюватись на слона, а я змушую його нервуватись?

Хейзел не відводила погляд від обрію. Попри те Що Хедж досі співав за штурвалом пісню про покемонів, дівчина, здавалось, почувалася ліпше.

— Лео, — промовила вона, — щодо того, що сталося на Великому Солоному озері...

«Ну ось і час», — подумав Лео.

Він пригадав їхню зустріч із Немезидою, богинею помсти. Печиво долі в його поясі почало важчати. Минулої ночі, коли вони летіли з Атланти, Лео лежав у своїй каюті й міркував про те, як розлютив Хейзел. Він думав, як може залагодити свою провину.

«Незабаром ти зіткнешся з проблемою, яку не зможеш розв’язати, — сказала тоді Немезида,— але я можу тобі допомогти... за певну ціну».

Лео дістав печиво з пояса й покрутив його поміж пальцями. Яку ціну йому доведеться заплатити, якщо він його розламає?

Можливо, зараз настав час дізнатися.

— Я залюбки, — відповів він Хейзел. — Я можу скористатися печивом, щоб знайти твого брата.

Хейзел була ошелешена.

— Що? Ні! Тобто... Я б нізащо тебе про це не попросила. Не після того, як Немезида сказала про жахливу ціну. Ми ледве знайомі!

Це «ледве знайомі» його дещо образило, хоча Лео знав, що це правда.

— Тоді... ти не про це хотіла поговорити? Е-е, ти хотіла поговорити про те, як ми трималися за руки на валуні? Тому що...

— Ні! — випалила вона, мило обмахуючи обличчя. Вона так завжди робила, починаючи хвилюватися. — Ні, я просто думала про те, як ти надурив Нарциса і тих німф...

— А, так! — Лео із соромом поглянув на свою руку. Напис «ГАРЯЧА ШТУЧКА» досі не змився до кінця. — Тоді це здавалося непоганою ідеєю.

— Це було неймовірно. Я багато думала про це. Ти так сильно нагадав мені...

— Семі, — здогадався Лео. — Шкода, що ти не можеш сказати мені, ким він є.