Знак Афіни полностью

Вона з викликом подивилась навколо, наче чекала заперечень. Ніхто не заперечував. Пайпер спробувала уявити, що відчуває Ніко ді Анжело, ув’язнений у глеку лише з двома гранатовими зернами і без жодного уявлення, врятують його чи ні. Від цієї думки в неї посилилось бажання дістатися Рима, нехай вона й відчувала, що пливе назустріч власній в’язниці — темній кімнаті, наповненій водою.

— У Ніко є інформація щодо Брами Смерті, — промовила Пайпер. — Ми врятуємо його, Хейзел! Ми встигнемо. Так, Лео?

— Що? — Лео відірвав погляд від штурвала. — О, авжеж. Ми дістанемось Середземного моря завтра вранці. І решту дня проведемо, пливучи до Рима або летючи, якщо я встигну полагодити стабілізатор...

Джейсон раптом подивився так, наче його шоколадне тістечко, намащене персиковим варенням, стало несмачним.

— Це означає, що ми опинимось у Римі в останній день для Ніко. Матимемо двадцять чотири години, щоб знайти його... у кращому випадку.

Персі схрестив ноги.

— І це лише одна біда. Ще й Знак Афіни.

Аннабет, здавалось, не дуже зраділа зміні теми. Вона опустила руку на свій рюкзак, з яким не розставалась відтоді, як вони залишили Чарльстон.

Дівчина потягнула за блискавку й дістала тонкий бронзовий диск діаметром з пончик.

— Це мапа, що я знайшла у форті Самтер. Це...

Вона різко замовкла, і витріщилась на гладку бронзову поверхню.

— Він порожній!

Персі взяв диск і оглянув обидва боки.

— Раніше було інакше?

— Так! Я дивилась на нього у своїй каюті й... — Аннабет забурмотіла собі під ніс. — Напевно, це як зі Знаком Афіни. Я бачу його тільки на самоті. Він не покажеться іншим напівбогам.

Френк швиденько позадкував, наче диск міг вибухнути. У нього утворилися вуса від апельсинового соку та борода з тістечкових крихт, через що Пайпер кортіло дати йому серветку.

— Що було на ньому? — знервовано поцікавився він. — І що таке Знак Афіни? Я досі не розумію.

Аннабет забрала диск у Персі. Вона покрутила його на сонці, але той залишився порожнім.

— Maпy було важко прочитати, але вона показувала місце в Тибрі, у Римі. Гадаю, там почнеться моє завдання... шлях, що поведе мене за Знаком.

— Можливо, там ти зустрінеш річного бога Тіберіна, — промовила Пайпер. — Що таке цей знак?

— Монета, — пробурмотіла Аннабет.

Персі нахмурився.

— Яка монета?

Аннабет занурила руку в кишеню й дістала срібну драхму.

— Мені її дала матір на Центральному вокзалі. Відтоді вона завжди зі мною. Це афінська монета.

Вона передала її по колу. Поки напівбоги по черзі розглядали монету, Пайпер ледве не розсміялась — вони зараз нагадали малюків з початкової школи, які грають у «Покажи та розкажи».

— Сова, — підмітив Лео. — Ну, це зрозуміло. Гадаю, гілка оливкова? Але що це за напис, ΑΘΕ — Афінське Об’єднання Економістів?

— Це альфа, тета і епсилон, — промовила Аннабет. — Це абревіатура грецького вислову, що приблизно означає «власність афінян»... або ще можна прочитати як «діти Афіни». Це щось на кшталт афінського гасла.

— Як «SPQR» для римлян, — припустила Пайпер.

Аннабет кивнула.

— Одне слово, Знак Афіни — це сова, як оця на монеті. Він з’являється в червоному полум’ї. Я бачила його вві сні. А потім ще двічі у форті Самтер.

Вона розповіла, що сталось у форті: про голос Геї, про павуків у гарнізоні, і як Знак їх спопелив. Пайпер бачила, що подрузі складно про це говорити.

Персі взяв Аннабет за руку.

— Я мав бути там з тобою.

— Ні, не мав. Цей шлях тільки для мене. Коли я дістанусь Рима, я муситиму вирушити наодинці. Інакше Знак не з’явиться. Я мушу піти за ним... до його джерела.

Френк узяв у Лео монету й уважно розглядав сову.

— «Загибель велетнів бліда і золотом палає, з в'язниці витої звільнить її лиш біль». — Він поглянув на Аннабет. — Що це... що в джерелі?

Перш ніж Аннабет устигла відповісти, Джейсон промовив:

— Статуя. Статуя Афіни. Принаймні... це мій здогад.

Пайпер насупила брови.

— Ти запевняв, що не знаєш.

— Не знаю. Але що більше я про це розмірковую... лише один артефакт підходить до легенди. — Він повернувся до Аннабет.— Вибач. Треба було розповісти тобі все, що я чув, значно раніше. Але я боявся. Якщо ця легенда правдива...

— Знаю, — промовила Аннабет. — Я здогадалася, Джейсоне! Я розумію тебе. Але якщо нам удасться врятувати статую, разом, греки і римляни... Хіба ти не розумієш? Це припинить ворожнечу.

— Стривайте. — Персі здійняв долоні, наче вимагаючи тайм-аут. — Яка статуя?

Аннабет забрала срібну монету і сховала її до кишені.

— Афіна Парфенос, — промовила вона. — Найвідоміша грецька статуя. Сорок футів заввишки, вкрита слоновою кісткою та золотом. Вона стояла в центрі Парфенона в Афінах.

На кораблі запанувала тиша. Чутно було тільки, як хвилі б’ються об дерев’яний борт корабля.

— Гаразд, я запитаю, — зрештою промовив Лео. — Що з нею сталося?

— Зникла, — відповіла Аннабет.

Лео нахмурився.

— Як це сорокафутова статуя в центрі Парфенона просто так зникла?