— Лео має рацію. Подивись на себе. Ти мого віку.
Ти став дорослим.
— Але де я був? — сказав Джейсон. — Як я міг бути зниклим увесь цей час? А ще ця римська нісенітниця...
Талія нахмурилась.
— Римська нісенітниця?
— Твій брат говорить латиною, — сказав Лео. — Кличе богів римськими іменами, а ще у нього є татуювання.
Лео вказав на позначки на Джейсоновій руці. А потім видав Талії короткий виклад про решту дивних речей, що стались: як Борей перетворився на Аквілона, як Лікаон називав Джейсона «дитинчам Рима» і як вовки відступили, коли Джейсон заговорив до них латиною.
Талія щипнула тятиву.
— Латина. Зевс іноді говорив латиною, коли вдруге прийшов до мами. Як я казала, він здавався іншим, більш офіційним.
— Гадаєш, він був у римській подобі? — запитав Джейсон. — І тому я вважаю себе дитиною Юпітера?
— Можливо, — відповіла Талія. — Я ніколи не чула, щоб траплялось щось подібне, але це може пояснити, чому ти думаєш як римлянин і чому говориш латиною, а не давньою грецькою. Це б робило тебе єдиним у своєму роді. І все ж, це не пояснює, як ти вцілів без Табору напівкровок. Дитина Зевса, або Юпітера, називай його як бажаєш, — чудовиська б не відставали від тебе. Коли б ти був на самоті, то мусив померти багато років тому. Я впевнена, що не вціліла б без друзів. Тобі знадобились би тренування, безпечний притулок...
— Він не був на самоті, — ляпнув Лео. — Ми чули про інших таких, як він.
Талія здивовано на нього подивилась.
— Що ти маєш на увазі?
Лео розповів їй про порізану футболку в універмазі Медеї і про випадок із циклопами, як вони почули про дитину Меркурія, яка говорила латиною.
— Немає якогось іншого місця для напівбогів? — запитав Лео. — Тобто окрім Табору напівкровок? Можливо, якийсь скажений учитель латини викрадає дітей богів і вчить їх думати, як римляни.
Щойно він це промовив, то зрозумів, наскільки безглуздо прозвучала ця думка. Блискучі блакитні очі Талії зосереджено його розглядали, через що він почувався підозрюваним на допиті.
— Я обійшла всю країну, — задумливо промовила Талія. — Ніколи не бачила ознак скаженого вчителя латини чи напівбогів у пурпурових футболках. І все ж...
Вона замішалась, наче їй спало на думку щось тривожне.
— Що? — запитав Джейсон.
Талія похитала головою.
— Мені потрібно поговорити з богинею. Можливо, Артеміда допоможе нам.
— Вона досі говорить до тебе? — запитав Джейсон. — Більшість богів замовкла.
— В Артеміди свої правила, — промовила Талія. — їй доводиться бути обачною, щоб Зевс не дізнався, але вона вважає, що закривати Олімп було безглуздо. Це вона направила нас по сліду Лікаона. Сказала, що це приведе нас до нашого друга.
— Персі Джексон, — здогадався Лео. — Хлопець, якого шукає Аннабет.
Талія кивнула, її обличчя переповнювало занепокоєння.
Лео подумав: чи мав хтось такий самий стурбований вигляд, коли зникав він? Навряд.
— То як до цього причетний Лікаон? — запитав Лео. — І як це пов’язано з нами?
— Ми повинні з’ясувати це якомога швидше, — визнала Талія. — Якщо ваш час скінчується завтра, то зараз ми його гаємо. Еол міг би розповісти...
Біля виходу знову з’явилася біла вовчиця і наполегливо гавкнула.
— Я мушу вирушати. — Талія підвелась. — Інакше загублю слід решти мисливиць. Однак спочатку я доставлю вас до палацу Еола.
— Якщо не можеш, то все гаразд, — сказав Джейсон, але в голосі промайнула нотка засмучення.
— Ой, припини. — Талія посміхнулась і допомогла йому підвестись. — У мене багато років не було брата. Гадаю, я зможу винести декілька хвилин з тобою, перш ніж ти почнеш мене дратувати. А зараз ходімо!
Коли Лео побачив, як чудово влаштувалися Пайпер і Хедж, він украй образився.
Він думав, що вони відморожують свої задні частини тіла в снігу, та виявилось, що мисливиця Фібі поставила сріблястий намет точнісінько на виході з печери. Як їй це вдалось настільки швидко, він гадки не мав, але всередині був керосиновий обігрівач, що підтримував затишну теплінь, і купка зручних декоративних подушок. Пайпер знову мала здоровий вигляд, одягнула нову парку, рукавички і камуфляжні штани, наче мисливиця. Вона, Хедж та Фібі розслаблялись та пили гарячий шоколад.
— О, бути цього не може, — сказав Лео. — Ми сиділи в печері, а вам дістався розкішний намет? Хтось, влаштуйте мені переохолодження. Я хочу гарячого шоколаду і парку!
Фібі фиркнула.
— Хлопчиська, — вимовила вона таким тоном, наче це було найгіршою образою, яку тільки можна було вигадати.
— Усе гаразд, Фібі, — сказала Талія. — їм знадобляться додаткові куртки. І, гадаю, ми можемо поділитися шоколадом.
Фібі щось пробурчала, проте за хвилину Лео і Джейсон теж були вдягнені у сріблясті зимові куртки, які виявились неймовірно легкими і теплими. Гарячий шоколад був першокласним.
— Будьмо! — сказав тренер Хедж. І захрумтів плас- тиковим стаканчиком від термоса.
— Сумніваюсь, що це корисно для вашого травлення, — сказав Лео.
Талія поплескала Пайпер по спині.
— Готова вирушати?
Пайпер кивнула.
— Завдяки Фібі, так. Ви, дівчата, дійсно вправні у виживанні в диких умовах. Я почуваюсь так, наче здатна пробігти десять миль.
Талія підморгнула Джейсону.
