— Джейсоне... не знаю, як про це казати. Наша мама була не цілком врівноваженою. Вона привернула увагу Зевса, тому що була актрисою, і вона була вродливою, але слава її зламала. Вона пиячила, робила дурнуваті витівки, потрапляла до жовтої преси. Їй завжди було недостатньо уваги. Навіть до того, як ти народився, ми весь час сварились. Вона... вона знала, що тато — Зевс, і, гадаю, це було для неї занадто. Найбільше досягнення в житті — привернути увагу володаря небес. Тому змиритися з тим, що він пішов, мати не змогла. З богами завжди так... ну... вони не залишаються надовго.
Лео пригадав маму, як вона запевняла його знову й знову, що колись тато повернеться. Але вона ніколи не шаленіла через це. Наче й сама не хотіла, щоб Гефест був поряд — тільки щоб Лео міг познайомитися з батьком. Їй доводилось працювати на безперспективній роботі, мешкати в крихітній квартирі, вона ніколи не мала достатньо грошей — і, здавалось, не переймалася цим. Поки Лео з нею, завжди говорила вона, усе буде гаразд.
Він спостерігав за обличчям Джейсона — той виглядав дедалі більше пригніченим, поки Талія описувала їх маму, — і вперше за весь час він відчув, що не заздрить другу. Лео, можливо, і втратив маму. Можливо, і пережив важкі часи. Та принаймні він пам’ятав її. Він раптом усвідомив, що вистукує на коліні повідомлення азбукою Морзе: «Люблю тебе». Йому було шкода Джейсона через те, що у того немає отаких спогадів — немає взагалі нічого, що можна пригадати в скрутну хвилину.
— То... — Джейсон, здавалося, не міг поставити запитання.
— Джейсоне, у тебе є друзі, — сказав йому Лео. — А тепер і сестра. Ти не сам.
Талія простягнула руку до Джейсона, і він її узяв.
— Коли мені виповнилося приблизно сім, — промовила вона, — Зевс знову почав навіщати маму. Гадаю, він шкодував, що зруйнував її життя, і, здавалося, якось змінився. Трохи старіший і суворіший, уважніший до мене. На деякий час мамі стало краще. Вона любила, коли Зевс був поряд, приносив їй подарунки, змушував небо гриміти. Вона завжди хотіла більше уваги. У той рік народився ти. Мама... ну, я ніколи не ладнала з нею, але ти дав мені привід залишитися. Ти був таким чарівним. До того ж я не вірила, що мама зможе доглядати за тобою. Авжеж, зрештою Зевс припинив навідуватися. Мабуть, не міг більше витримувати маминих істерик — вона весь час набридала йому з тим, щоб він відвів її до Олімпу, або зробив безсмертною, або вічно прекрасною. Коли він остаточно пішов, мама почала ставати дедалі неврівноваженішою. Приблизно в той час на мене почали нападати чудовиська. Мама звинувачувала Геру. Вона стверджувала, що богиня приходила і по тебе... що Гера ледве стерпіла моє народження, адже дві дитини-напівбоги з однієї родини — занадто серйозна образа. Мама навіть казала, що не хотіла називати тебе Джейсоном, але Зевс наполіг — щоб потішити Геру, тому що богині подобалось це ім’я. Я гадки не мала, у що вірити.
Лео вертів у руках мідні дроти. Він почувався зайвим. Йому не слід було слухати цю розмову, та через неї він уперше за весь час отримав можливість краще пізнати Джейсона. Тепер Лео наче надолужував ті чотири місяці дружби в «Школі дикунів», що були просто фантазією.
— Як вас розділили? — запитав він.
Талія стиснула братову руку.
— Якщо б я знала, що ти живий... О, боги, усе б було інакше. Та коли тобі було два, мама зібрала нас на родинну відпустку. Ми поїхали на північ, до парку, який вона хотіла нам показати. Пам’ятаю, як думала, що це дивно, бо мама ніколи нас нікуди не возила, а ще — вона була дуже знервованою. Я тримала тебе за руку, коли ми йшли до того великого будинку посеред парку, і... — Вона зробила тремтливий подих. — Мама сказала мені піти назад до машини і принести кошик з їжею. Мені не хотілося залишати тебе наодинці з нею, але це було лише на декілька хвилин. Коли я повернулася... мама стояла навколішки на кам’яних сходах, охопила себе руками і плакала. Вона сказала... сказала, що ти зник. Сказала, що Гера забрала тебе і тепер ти все одно що мертвий. Я не знала, що вона зробила. Боялась, що вона цілковито втратила глузд. Я оббігала весь парк, але ти просто зник. Їй довелось тягти мене волоком до авто, а я пхалася і волала. Наступні декілька днів у мене була істерика. Я не все пам’ятаю, але я викликала поліцію, і вони довго допитували маму. Після цього ми посварилися. Вона сказала, що я зрадила її, що я мала б бути для неї підтримкою, наче тільки вона може бути важливою... Зрештою мій терпець урвався. Твоє зникнення було останньою краплею. Я втекла з дому і ніколи не поверталася, навіть коли мама померла декілька років тому. Я думала, що ти зник назавжди. Окрім тебе, я ніколи нікому про це не розповідала — навіть Аннабет чи Луці, моїм ліпшим друзям. Просто це було занадто болісним.
— Хірон знав. — Голос Джейсона наче лунав здалеку. — Коли я дістався до табору, він кинув на мене один погляд і сказав: «Ти мусив померти».
— Це неможливо, — наполягла Талія. — Я ніколи йому не розповідала.
— Агов, — сказав Лео. — Головне, що тепер ви разом, еге ж? Вам двом дуже пощастило.
Талія кивнула.
