— Ти могла вбити нас у Квебеці, — сказав Джейсон. — Навіщо було залишати нас у живих?
Хіона зморщила носа.
— Нелегка справа — убивати вас у домі власного батька, особливо коли він наполягає на зустрічі з кожним відвідувачем. Я намагалась, якщо пам’ятаєте. Було б прекрасно, якби він погодився перетворити вас на лід. Однак, коли він надав вам запоруку безпеки, я не могла відкрито переступити його волю. Старий дурень живе в жаху перед Зевсом і Еолом, однак він усе одно могутній. Коли мої нові господарі прокинуться, я скину Борея з трону і заберу владу над Північним Вітром, та поки що час не настав. До того ж батько мав рацію. Ваше завдання було згубним. Я не сумнівалась, що ви зазнаєте невдачі.
— І щоб допомогти нам із цим, — сказав Лео, — ти збила нашого дракона над Детройтом. Ті скрижанілі дроти в його голові — це твоїх рук справа. Ти поплатишся за це.
— А ще ти постачала Енцеладу інформацію про нас, — додала Пайпер. — Хуртовини досаждали нам протягом усієї подорожі.
— Так, тепер ви мені стали вже як рідні! — сказала Хіона. — Щойно ви залишили Омаху, я наказала Лікаону вислідити вас, щоб Джейсон міг померти тут, у «Будинку Вовка».
Хіона посміхнулась до нього.
— Бач, Джейсоне, якщо пролити твою кров на цій святій землі, вона десятиліттями залишатиметься зганьбленою. Твої побратими-напівбоги будуть обурені, особливо, коли знайдуть тіла цих двох із Табору напівкровок. Вони вирішать, що греки змовились із велетнями. Це буде... чарівно.
Пайпер і Лео, здавалось, не могли взяти до тями, про що вона говорить. Але Джейсон усе зрозумів. До нього повернулось достатньо спогадів, щоб усвідомити, якою катастрофою може обернутися цей план.
— Ти натравиш напівбогів одне на одного, — сказав він.
— Це буде так легко! — відповіла Хіона. — Як я вам уже казала, я лише підбурюю вас робити те, що ви все одно б зробили.
— Але навіщо? — Пайпер простягнула руки. — Хіоно, ти знищиш цілий всесвіт. Велетні все зруйнують. Ти цього не хочеш. Відкликай своїх чудовиськ.
Хіона завагалась, але потім розсміялась.
— Твоя здібність переконувати поліпшується, дівча! Але я богиня. Мене не можна заговорити. Ми, вітряні боги, — виплоди хаосу! Я скину Еола і дозволю ураганам бути вільними. Якщо ми знищимо світ смертних, це тільки на краще! Вони ніколи мене не шанували, навіть у грецькі часи. Люди і їхні балачки про глобальне потепління. Тьху! Я їх швиденько охолоджу! Коли ми знову захопимо стародавні місця, я поховаю Акрополь під снігом.
— Стародавні місця. — Очі Лео розширились. — От що мав на увазі Енцелад під знищенням богів у самій їхній основі. Він мав на увазі Грецію.
— Ти можеш приєднатися до мене, сину Гефеста, — промовила Хіона. — Я знаю, що ти вважаєш мене прекрасною. Для мого плану достатньо смерті цих двох. Відмовся від цієї сміховинної долі, яку дали тобі мойри. Живи і будь моїм захисником замість цього. Твої навички, безперечно, стануть нам у пригоді.
Лео виглядав ошелешеним. Він швидко озирнувся, наче Хіона говорила з кимось іншим. На мить Джейсон захвилювався. Він здогадувався, що Лео не щодня отримує такі пропозиції від прекрасних богинь.
І тоді Лео так сильно розреготався, що аж зігнувся навпіл.
— Еге ж, приєднатись до тебе. Поки я не набридну тобі і ти не перетвориш мене на Лео-бурульку? Жіночко, ніхто безкарно не чіпає мого дракона. Не можу повірити, що вважав тебе гарячою штучкою.
Обличчя Хіони спалахнуло.
— Гарячою? Ти смієш мене ображати? Я холодна, Лео Вальдес. Дуже, дуже холодна.
Вона вистрілила в них шквалом снігу і криги, але Лео здійняв руку. Перед ними з ревом спалахнув стовп вогню, і сніг розчинився в паровій хмарі.
Лео ошкірився.
— Бач, жіночко, отаке трапляється зі снігом у Техасі. Він — чорт забирай — тане.
Хіона зашипіла.
— Досить. Гера слабшає. Порфіріон повстає. Убийте напівбогів. Нехай стануть першою стравою нашого царя!
Джейсон здійняв скрижанілу дерев’яну дошку — не краща зброя, щоб із нею померти, — і чудовиська напали.
На Джейсона кинувся вовк. Він зробив крок назад і з приємним ляскотом ударив навідліг своєю деревинкою по звіриній морді. Мабуть, убити чудовисько могло тільки срібло, але хороша старомодна дошка була здатна забезпечити добрячий головний біль.
Він повернувся на звук копит і побачив грозового духа-коня, що нісся на нього. Та перш ніж дух встиг затоптати Джейсона, той стрибнув угору, вхопився за димну шию і піруетом приземлився на конячу спину.
