Пайпер не відпускала Джейсона і не припиняла кликати його по імені, хоч і майже втратила надію. Він був непритомним уже дві хвилини. Тіло димилось, очі закотилися під лоба. Вона навіть непевна була, чи він дихає.
— Це марно, дитино. — Гера стояла над ними в простому чорному одіянні і шалі.
Пайпер не бачила, як богиня перетворилась на ядерну бомбу. Дякувати богові, вона заплющила очі, але дівчина бачила наслідки. У долині не залишилось жодних ознак зими. Так само як і ознак битви. Чудовиська розчинились у повітрі. Руїни повернулись до колишнього стану — так само руїни, однак без жодних свідчень, що вони кишіли полчищами вовків, грозових духів і шестируких огрів.
Навіть мисливиці прийшли до тями. Більшість чекала на поважній відстані, на галявині, але Талія сиділа навколішки поряд з Пайпер, тримаючи долоню на чолі Джейсона.
Талія впилась очима в богиню.
— Це твоя провина. Зроби щось!
— Не звертайся до мене в такому тоні, дівчинко! Я цариця...
— Вилікуй його!
Очі Гери спалахнули.
— Я його попередила. Я б ніколи не скривдила хлопчика навмисно. Він мав стати моїм захисником. Я сказала їм заплющити очі, перш ніж відкрила свою істинну форму.
— Е-е... — Лео нахмурився. — Істинна форма це погано, так? То чому ж ви це зробили?
— Я вивільнила свою силу, щоб допомогти вам, телепню! — крикнула Гера. — Я перетворилась на чисту енергію, щоб розщепити чудовиськ, відновити це місце і навіть врятувати цих жалюгідних мисливиць від криги.
— Але смертним не можна дивитися на тебе в цій формі! — заволала Талія. — Ти вбила його!
Лео тривожно похитав головою.
— От про що говорилось у пророцтві. «І вивільнять гнів, що смертю стане». Ну ж бо, пані. Ви ж богиня. Використайте на ньому якесь чаклунство! Поверніть його.
Пайпер ледве чула цю розмову. Майже вся її увага була зосереджена на обличчі Джейсона.
— Він дихає! — оголосила вона.
— Неможливо, — сказала Гера. — Хотіла б я, щоб це була правда, дитино, але жодний смертний ніколи...
— Джейсоне, — покликала Пайпер, вкладаючи всю свою волю в його ім’я. Вона не може його втратити. — Послухай мене. Ти зможеш. Повернися. З тобою все буде добре.
Нічого не відбулось. Їй здалося, що його груди заворушились?
— Афродіта не має сили зцілювати, — з жалем промовила Гера. — Навіть я не можу це виправити, дівчинко. Його смертна душа...
— Джейсоне, — знову покликала Пайпер і уявила, як її голос лунає аж до самого Підземного царства. — Прокинься!
Він ухопив ротом повітря, і його очі розплющилися. На мить їх переповнювало світло — вони палали чистим золотом. А потім світло згаснуло, і його очі знову стали нормальними.
— Що... що сталося?
— Неможливо! — промовила Гера.
Пайпер стискала Джейсона в обіймах, поки той не застогнав:
— Роздавиш.
— Перепрошую, — сказала вона, сміючись і водночас витираючи сльози.
Талія стиснула братову руку.
— Як почуваєшся?
— Спекотно, — пробурмотів він. — У роті сухо.
І я бачив дещо... дуже жахливе.
— Це була Гера, — буркнула Талія. — Її Величність Бомба Уповільненої Дії.
— Ну все, Таліє Грейс, — промовила богиня. — Я перетворю тебе на мурашкоїда, я тобі обіцяю...
— Припиніть, ви двоє, — випалила Пайпер. Дивовижно, але обидві замовкли.
Пайпер допомогла Джейсону підвестись і дала йому залишки нектару зі своїх припасів.
— Слухайте... — Пайпер повернулася до Талії і Гери. — Геро... Ваша величносте, нам би не вдалось вас урятувати без мисливиць. А ти, Таліє, ніколи б не зустріла Джейсона... я ніколи б його не зустріла... коли б не Гера. Не сваріться, тому що у нас і без цього достатньо складнощів.
Обидві витріщились на неї, і протягом трьох довгих секунд Пайпер не знала, хто з них вирішить убити її першим.
Зрештою Талія буркнула:
— У тебе є запал, Пайпер. — Вона дістала сріблясту картку зі своєї парки і сунула її в кишеню куртки Пайпер. — Хочеш стати мисливицею, дзвони. Ми 6 не відмовилися від твоєї допомоги.
Гера схрестила руки на грудях.
— На щастя оцієї мисливиці, ти маєш рацію, дочка Афродіти. — Вона зміряла Пайпер очима так, наче дивилась на неї вперше. — Ти, певно, цікавилась, Пайпер, чому я обрала тебе для цього завдання, чому не відкрила твою таємницю від самого початку, навіть коли дізналась, що тебе використовує Енцелад. Мушу визнати, до цієї миті я точно не знала. Щось підказувало мені, що ти дуже важлива для цього завдання. Зараз я бачу, що мала рацію. Ти навіть сильніша, ніж я усвідомлювала. І ти права щодо загроз, які наближаються. Ми повинні діяти спільно.
Пайпер зашарілася. Вона гадки не мала, як реагувати на похвалу Гери, але втрутився Лео.
— Отже, — сказав він, — можна не сподіватись, що цей хлопчина Порфіріон просто розплавився і помер, еге ж?
— Ні, — погодилась Гера. — Врятувавши мене і це місце, ви відвернули пробудження Геї. Ви виграли нам деякий час. Однак Порфіріон повстав. Йому достало розуму, щоб не залишатись тут, до того ж він ще не відновив свою силу цілковито. Велетня може вбити тільки союз бога і напівбога. Щойно ви звільнили мене...
— Він утік, — промовив Джейсрн. — Але куди?
