Гера не відповіла, але Пайпер охопило жахливе передчуття. Вона пригадала, що говорив Порфіріон про знищення олімпійців і витягування коренів. Греція. Вона подивилась на похмуре обличчя Талії і припустила, що мисливиця дійшла такого ж висновку.
— Я мушу знайти Аннабет, — промовила Талія. — Вона повинна дізнатись про те, що тут сталось.
— Таліє... — Джейсон схопив її за руку. — Ми так і не поговорили про це місце, чи...
— Знаю. — Її обличчя пом’якшало. — Одного разу я вже втратила тебе в цьому місці. Не хочеться залишати тебе знову. Але ми незабаром зустрінемось. У Таборі напівкровок.
Вона зиркнула на Геру:
— Забезпечиш їм безпечний шлях туди? Це найменше, чим ти можеш ДОПОМОГТИ.
— Не тобі мені вказувати...
— Царице Геро, — заступилась Пайпер.
Богиня зітхнула.
— Добре. Гаразд. Іди вже, мисливице!
Талія обняла Джейсона і сказала йому щось на прощання. Коли мисливиці пішли, подвір’я стало незвично тихим. У висохлому дзеркальному басейні не було жодних ознак земляних завитків, які повернули короля велетнів і ув’язнили Геру. Нічне небо було ясним і зоряним. У багряному лісі шелестів вітер. Пайпер пригадала оклахомську ніч, коли вони з татом ночували на подвір’ї дідуся Тома. Вона подумала про ніч на даху «Школи дикунів», коли Джейсон її поцілував... у її змінених Туманом спогадах.
— Джейсоне, що з тобою сталось у цьому місці? — запитала вона. — Тобто... я знаю, що мама залишила тебе тут. Але ти сказав, що це священне місце для напівбогів. Чому? Що трапилось із тобою після того, як ти залишився на самоті?
Джейсон розгублено похитав головою.
— Усе досі туманне. Вовки...
— Тобі подарували долю, — сказала Гера, — віддали мені на службу.
Джейсон кинув на неї сердитий погляд.
— Тому що ви змусили мою маму це зробити. Ви не могли змиритись з тим, що Зевс завів двох дітей з моєю мамою. Що він закохався в неї двічі. Я був платою за те, щоб залишити в спокої решту нашої родини.
— Це був правильний вибір і для тебе, Джейсоне, — наполегливо промовила Гера. — Коли твоїй матері вдруге вдалось піймати Зевса у свої тенета, це вийшло тому, що вона уявила його в іншій подобі — подобі Юпітера. Ніколи ще не траплялось подібного — дві дитини, грецька і римська, народжені в одній родині. Тебе мусили розлучити з Талією. Усі напівбоги твого роду починають свій шлях тут.
— Його роду? — запитала Пайпер.
— Тобто римляни, — сказав Джейсон. — Тут залишають напівбогів. Ми зустрічаємо богиню-вовчицю Лупу, ту саму, що виростила Ромула і Рема.
Гера кивнула:
— І якщо ти достатньо сильний, ти живеш.
— Але ж... — Лео здавався спантеличеним. — Що сталось потім? Тобто Джейсон так і не дістався табору.
— Табору напівкровок — ні, — погодилась Гера.
Небо над головою Пайпер наче заворушилося, у голові запаморочилося.
— Ти пішов до якогось іншого місця. От де ти був усі ці роки. У якомусь іншому місці для напівбогів... але де?
Джейсон повернувся до богині.
— Спогади повертаються, але не місцеперебування. Ви не збираєтесь про нього розповідати, чи не так?
— Ні, — відповіла Гера. — Це частина твоєї долі, Джейсоне. Ти мусиш сам знайти шлях назад. Але коли знайдеш... Ти об’єднаєш дві могутні сили. Ти подаруєш нам надію боротися проти велетнів і що — більш важливо — проти самої Геї.
— Ви хочете, щоб ми допомогли вам, — сказав Джейсон. — Але не говорите всього, що знаєте.
— Якщо я дам вам відповіді, вони перестануть бути правильними, — сказала Гера. — Такий шлях мойр. Ви повинні самотужки подолати свою подорож, щоб вона мала якесь значення. Ви троє вже приємно мене вразили. Я б не подумала, що можливо...
Богиня похитала головою.
— Достатньо буде сказати, що ви добре впорались, напівбоги. Однак це тільки початок. Зараз ви мусите повернутись до Табору напівкровок, де почнете планувати наступний етап.
— Про який ви нам не розповісте, — буркнув Джейсон. — І припускаю, ви знищили мого чудового грозового коня, тож нам доведеться повертатися пішки?
Гера відмахнулася від запитання.
— Грозові духи — створіння хаосу. Я не знищила того духа, однак не маю уявлення, куди він пішов і чи побачиш ти його коли-небудь знову. Існує легший шлях додому. Оскільки ви зробили мені велику послугу, я вам допоможу — хоча б цього разу. Прощавайте, напівбоги, ще побачимося.
Світ перевернувся догори дном, і Пайпер ледве не знепритомніла.
Коли вона знову почала чітко бачити, то була вже в таборі, у павільйоні для трапези, посеред вечері. Вони стояли на столі будиночка Афродіти, а одна нога Пайпер була в піці Дрю. Шістдесят таборян в одну мить підірвались на ноги і здивовано витріщились на, них.
Що б не зробила Гера, щоб жбурнути їх крізь усю країну, це не пішло на користь животу Пайпер. Їй ледве вдавалось притлумити нудоту. Лео так не пощастило. Він зіскочив зі столу і помчався до найближчої бронзової жаровні, куди його і знудило, — що напевно було не кращим підношенням для богів.
— Джейсоне? — Хірон вискочив уперед. Безсумнівно, старий кентавр пережив тисячі років, повних усякого дивацтва, та навіть він здавався приголомшеним. — Що... Як?..
