They rushed silently through the streets, vanishing into empty houses or side streets whenever they saw lights approach. Some of the patrolling groups were soldiers, but few of them were higher than level one twenty.
Вони мовчки мчали вулицями, зникаючи в порожніх будинках або бічних вуличках щоразу, коли бачили, що наближаються ліхтарі. Деякі з патрульних груп були солдатами, але лише деякі з них були вищими за двадцять рівнів.
No scouts or other special units…
Ні розвідників, ні інших спецпідрозділів...
They moved on, avoiding several encounters with patrols. Security had certainly been increased, and as they approached the noble district, they even found stationary guard posts on bridges and vantage points. Maria led them through parts of the sewer system and narrow streets to avoid them, every one of her steps quick and without hesitation.
Вони рушили далі, уникнувши кількох зустрічей з патрулями. Охорона, безперечно, була посилена, і коли вони наблизилися до шляхетного району, вони навіть виявили стаціонарні пости охорони на мостах і оглядових майданчиках. Марія вела їх через частини каналізаційної системи та вузькі вулички, щоб уникнути їх, кожен її крок швидко і без вагань.
Ilea was getting a little worried about the flying military officers and soldiers above. If they reacted quickly to the attack, they’d have a problem. Especially with the matriarch being strongly connected to the military.
Ілея трохи хвилювалася за літаючих військових офіцерів і солдатів нагорі. Якби вони швидко відреагували на атаку, у них були б проблеми. Особливо з огляду на те, що матріарх має тісний зв'язок з військовими.
Ilea quietly opened the door to an empty apartment close to the estate’s western entrance, the rest following her inside. Maria had found the place a few days prior, giving them a close location to strike from.
Ілея тихенько відчинила двері до порожньої квартири неподалік від західного входу в маєток, а решта пішла за нею всередину. Марія знайшла це місце за кілька днів до цього, надавши їм близьке місце для удару.
It was hard to defend against an attack in the midst of a city. It helped that in Virilya, most of the nobles didn’t build massive forts but lavishly expensive-looking mansions instead. Ilea had seen a few more defensible structures, but the Birmingales hadn’t invested in one for one reason or another.
Важко було захиститися від нападу посеред міста. Допомогло те, що у Вірільї більшість дворян будували не масивні форти, а розкішно дорогі на вигляд особняки. Ілея бачила ще кілька оборонних споруд, але бірмінгали з тих чи інших причин не інвестували в жодну з них.
More guards were patrolling, as Maria had reported they would be, and two were standing near the entrance, a closed metal gate placed in the two-meter-high stone wall surrounding the property. Torches to each side of the gate lit up the otherwise dark street, and rain drummed on their heavy sets of armor as they waited with spear and two-handed sword in hand respectively.
Більше охоронців патрулювали, як повідомляла Марія, і двоє стояли біля входу, зачинених металевих воріт, розміщених у двометровій кам'яній стіні, що оточувала будинок. Смолоскипи по обидва боки воріт освітлювали темну вулицю, і дощ барабанив по їхніх важких обладунках, коли вони чекали зі списом і дворучним мечем у руках відповідно.
“Armor,” Trian said, and the set made by Balduur appeared on his body.
— Обладунки, — сказав Тріан, і на його тілі з'явився набір, зроблений Бальдууром.
Ilea switched as well before both she and Trian helped Kyrian into his set. She gave the former a look but found him entirely focused.
Ілея також переключилася, перш ніж і вона, і Тріан допомогли Кіріану в його сеті. Вона подивилася на першого, але побачила, що він повністю зосереджений.
“If we can’t make it, we retreat,” she said, but he avoided her eyes. “Trian. We’re not losing anyone else in this team.”
«Якщо ми не встигнемо, ми відступимо», — сказала вона, але він уникав її очей. "Тріан. Ми більше нікого не втрачаємо в цій команді».
He gave her a quick glance and a nod.
Він кинув на неї швидкий погляд і кивнув.
She grabbed his arm when he turned away. “Trian.”
Вона схопила його за руку, коли він відвернувся. «Тріан».
“I heard you,” he muttered.
— Я тебе чув, — пробурмотів він.
She let go but kept her eyes on him.
Вона відпустила, але не зводила з нього очей.
“Based on the guards’ placements, the gate and walls are likely enchanted,” Maria said as she moved away from the window to join them.
«Судячи з розташування охоронців, ворота та стіни, ймовірно, зачаровані», — сказала Марія, відходячи від вікна, щоб приєднатися до них.
Edwin stood leaning against a wall with his blades sheathed and his arms crossed. “Streets are damn near empty other than the city guards. It feels like the city is holding its breath.”
Едвін стояв, притулившись до стіни, з піхвами лез і схрещеними руками. "Вулиці до біса порожні, крім міської варти. Таке відчуття, що місто затамувало подих».
