Ilea turned and flew above the soldiers, joining the growing throng of fleeing people. She was glad the woman had shown up. The nearby Imperial soldiers would’ve likely died without her help, and Ilea would’ve likely had to flee herself. The wounds on her arms and chest were healing but still not closed, and her clothes were wet with her own blood.
Ілея розвернулася і пролетіла над солдатами, приєднавшись до зростаючого натовпу людей, що втікали. Вона була рада, що жінка з'явилася. Імперські солдати, що жили поблизу, швидше за все, загинули б без її допомоги, а Ілеї, швидше за все, довелося б тікати самій. Рани на її руках і грудях загоювалися, але все ще не закривалися, а одяг був мокрий від власної крові.
She gulped but couldn’t help contain her smile. The power she’d felt, the calm in the woman’s slight movements, and the magic when she’d rushed away. She’d felt the same way when she’d seen wings of fire for the first time back in the Riverwatch tournament.
Вона ковтнула, але не змогла стримати посмішки. Сила, яку вона відчувала, спокій у легких рухах жінки та магія, коли вона кидалася геть. Вона відчула те саме, коли вперше побачила вогняні крила ще на турнірі Riverwatch.
Ilea was running now, the same as with the Praetorians, but that woman, masked in white and silver, didn’t need to run. Ilea knew that, one day, she wanted to be the same.
Тепер Ілея бігла так само, як і преторіанці, але цій жінці, переодягненій у біле та срібло, не потрібно було бігти. Ілея знала, що одного дня вона захоче стати такою ж.
*
Ilea helped where she could, mostly healing those who tripped and were trampled by other fleeing citizens. More soldiers were present now, either flying above them or running beside them.
Ілея допомагала там, де могла, в основному зцілювала тих, хто спотикався і був затоптаний іншими громадянами, що втікали. Тепер було більше солдатів, які або літали над ними, або бігли поруч.
Everything slowed a few minutes later, as the streets were overfilled with people shouting and crying. They carried heavy packs, bundles, and various belongings. Some carried way too much, others were without even their shirts.
Через кілька хвилин все сповільнилося, оскільки вулиці були переповнені людьми, які кричали і плакали. Вони несли важкі рюкзаки, клунки та різні речі. Одні несли занадто багато, інші були навіть без сорочок.
Suddenly, the soldiers shouted instructions to organize the people and formed defensive lines. Ilea saw a flash of magic and flew into another street, finding three assassins facing a squad of soldiers, but the Baralia men vanished as soon as they met resistance. She landed and turned to the one injured soldier, his eye cut out, blood running down his face.
Раптом солдати вигукнули накази організувати народ і вишикували оборонні рубежі. Ілея побачила спалах магії і полетіла на іншу вулицю, побачивши трьох убивць, які зіткнулися із загоном солдатів, але люди Баралії зникли, як тільки зустріли опір. Вона приземлилася і повернулася до пораненого солдата, йому вирізали око, кров стікала по обличчю.
“Halt!” one of his companions shouted.
«Гальт!» — крикнув один з його товаришів.
Ilea raised her hands. “Adventurer, healer,” she said, summoning her Shadow badge to drive the point home. She healed the man as soon as the others let her pass, then flew back into the sky again.
Ілея підняла руки. — Шукач пригод, цілитель, — сказала вона, викликаючи свій значок Тіні, щоб довести точку додому. Вона зцілила чоловіка, як тільки інші відпустили її, а потім знову полетіла в небо.
The streets were packed now with hundreds, no, thousands of residents making their way westward toward the high walls of the capital and out into the relative safety of the countryside beyond.
Вулиці були переповнені сотнями, ні, тисячами жителів, які пробиралися на захід до високих стін столиці і виходили у відносну безпеку сільської місцевості за її межами.
Ilea felt small in all of this. She heard the bells tolling, saw the beams of magic blasting out from the central district. She knew this chaos was the reason why their plan had succeeded without interference.
У всьому цьому Ілея відчувала себе маленькою. Вона чула, як дзвонили дзвони, бачила, як з центрального району виривалися чарівні промені. Вона знала, що цей хаос був причиною того, що їхній план вдався без перешкод.
She’d known attacks had been planned for tonight, and she’d known that the tensions between Baralia and Lys had built to breaking point. But an attempted siege and an evacuation of the entire capital was far beyond what she’d expected.
Вона знала, що напади були заплановані на сьогоднішню ніч, і вона знала, що напруга між Баралією та Лисем зросла до межі. Але спроба облоги та евакуація всієї столиці виявилися далеко за межами того, що вона очікувала.
She kept her breathing steady and stayed with the line of soldiers, with many other adventurers and even a few Shadows joining in as they helped the people along amid the explosions reverberating through the city streets.
