“Beats me. Maybe her family fell into one and got butchered,” Maurice shrugged. “Can we move on? There’s nothing else here.”
"Б'є мене. Можливо, її сім'я потрапила в одне ціле і була зарізана, — знизав плечима Моріс. "Чи можемо ми рухатися далі? Тут більше нічого немає".
Ilea nodded as she and Aliana collected the books and documents into their storage items. She continued reading the diary while Maurice led them further through the castle.
Ілея кивнула, коли вони з Аліаною збирали книги та документи у свої сховища. Вона продовжувала читати щоденник, поки Моріс вів їх далі по замку.
The teleportation unit in this dungeon is intact but likely unstable. One of my enchanters tells me its targeting runes are unbalanced. We will begin testing in the morning.
Блок телепортації в цьому підземеллі неушкоджений, але, ймовірно, нестабільний. Один з моїх чарівників каже мені, що його руни націлювання незбалансовані. Тестування розпочнемо зранку.
Ilea ground her teeth. The entry she’d just read was from four days prior. Unbalanced targeting runes? Does that mean we were sent to random platforms? she wondered before reading more.
Ілея скреготала зубами. Запис, який вона щойно прочитала, був написаний за чотири дні до цього. Незбалансоване націлювання рун? Чи означає це, що нас відправили на випадкові платформи? — здивувалася вона, перш ніж читати далі.
The gate can be activated, but it looks like the destination cannot be chosen, not anymore. A defensive mechanism mistakenly activated by my most trusted rune mage. He paid with his life for that mistake. A loss I will not recover from for some time, but I cannot leave mistakes unpunished. To think we were this close and to fail nonetheless. Another expedition north wasted, the only two survivors telling of unsightly beasts and arcane storms. Incapable, all of them.
Ворота можна активувати, але, схоже, пункт призначення вже не можна вибрати. Захисний механізм, помилково активований моїм найнадійнішим магом рун. За цю помилку він поплатився життям. Втрата, від якої я не оговтаюся ще деякий час, але я не можу залишити помилки безкарними. Думати, що ми були настільки близькими, і все одно зазнати невдачі. Ще одна експедиція на північ провалилася, єдині двоє, що вижили, розповідали про непривабливих звірів і таємничі шторми. Нездатні, всі.
Ilea closed the notebook for a moment and watched the flickering flame of Maurice’s torch. She thought back to what they’d found in Eve’s hideout and sighed.
Ілея на мить закрила зошит і подивилася на мерехтливе полум'я смолоскипа Моріса. Вона згадала, що вони знайшли в схованці Єви, і зітхнула.
The next target, the next dungeon.
Наступна ціль, наступне підземелля.
Maurice slowly opened another wooden door, this one leading into a somewhat large hall. Ilea saw the people inside moving into a formation as soon as they heard the door opening.
Моріс повільно відчинив ще одні дерев'яні двері, які вели до дещо великої зали. Ілея побачила, як люди всередині перейшли в строй, як тільки почули, як відчинилися двері.
“They’re scared,” she said, feeling their distress through Hunter’s Sight.
— Вони налякані, — сказала вона, відчуваючи їхнє страждання крізь Приціл Мисливця.
“Yeah, they’re the caretakers of the plants. I’d be shitting my pants by now as well,” Maurice said, pushing the door fully open with a grin on his face.
"Так, вони доглядачі рослин. Я б уже штани пошматував, — сказав Моріс, повністю відчиняючи двері з усмішкою на обличчі.
“Fellas!” he bellowed. Some of the people inside murmured with relief when they saw him, only for despair to spread immediately when the others walked into the room. One of the group, a nervous woman, flicked her wrist, a barbed root moving out of her robes toward them. Ilea stepped forward and caught the root, using her free hand to make a calming gesture.
«Хлопці!» — пробелькотів він. Дехто з присутніх полегшено пробурмотів, коли побачив його, але відчай одразу поширився, коли інші увійшли до кімнати. Одна з них, знервована жінка, змахнула зап'ястям, і колючий корінь висунувся з її мантії до них. Ілея ступила вперед і схопила корінь, вільною рукою зробивши заспокійливий жест.
“We’re not here to kill you. Arthur Redleaf is dead. Choose wisely how you act now,” she said, looking at the woman, ignoring the root that was trying to burrow past her Veil and into her armor, entirely ineffectively.
"Ми тут не для того, щоб вас вбивати. Артур Редліф мертвий. Вибирай з розумом, як ти вчиниш зараз, — сказала вона, дивлячись на жінку, не звертаючи уваги на корінь, який намагався прорватися повз її Вуаль і врізатися в її обладунки, абсолютно безрезультатно.
Felicia stepped forward. “I’m Felicia Redleaf. If you served my father, then I ask you to do the same for me.”
Феліція ступила крок уперед. "Мене звати Феліція Редліф. Якщо ти служив моєму батькові, то я прошу тебе, щоб ти зробив те саме для мене».
The group seemed to calm at her words, the root going for Ilea withering away.
Гурт, здавалося, заспокоївся від її слів, корінь Ілеї в'янув.
