Enhancing her speed with the third tier of her aura, adding blinks to cover even more distance, she rushed toward her new target.
Збільшуючи швидкість за допомогою третього ярусу своєї аури, додаючи моргання, щоб подолати ще більшу відстань, вона помчала до своєї нової цілі.
Ilea blinked past large rocks, seeing not a single living being on the surface as the sky darkened and a purple flash cut through stone a couple of hundred meters to her left. The shock wave sent her tumbling through the air, all her power and body fighting against the natural force. Her healing spell told her something was wrong with her left side, but she couldn’t figure out what, simply pushing mana toward it and feeling the damage subside, albeit slowly.
Ілея мигнула повз великі скелі, не побачивши жодної живої істоти на поверхні, коли небо потемніло, а фіолетовий спалах прорізав камінь за пару сотень метрів ліворуч від неї. Ударна хвиля змусила її перекинутися в повітрі, вся її сила і тіло боролися з природною силою. Її цілюще заклинання підказало їй, що з її лівою стороною щось не так, але вона не могла зрозуміти, що саме, просто штовхаючи ману до неї і відчуваючи, як шкода зменшується, хоча і повільно.
Let’s not get hit.
Давайте не потрапимо під удар.
The storm was now right above her, the light of the suns a forgotten memory, unable to pierce whatever it was that formed the massive storm front. No rain fell from the dark clouds looming over her, and Ilea’s breathing and heartbeat accelerated as she enhanced her body to the fullest.
Буря тепер була прямо над нею, світло сонць було забутим спогадом, нездатним пробити те, що утворювало величезний грозовий фронт. З темних хмар, що нависали над нею, не падав дощ, і дихання і серцебиття Ілеї прискорювалися, коли вона вдосконалювала своє тіло на повну.
The only sounds she could hear were her own wings, her frantic breathing, and her heartbeat. Even the strong winds that had accompanied her previously had been scared off or pushed away by whatever was happening. A distant purple impact sent a wave of air into her back, and Ilea was happy to find her speed picking up as a result.
Єдиними звуками, які вона могла чути, були її власні крила, її несамовите дихання та серцебиття. Навіть сильний вітер, який супроводжував її раніше, був відляканий або відштовхнутий тим, що відбувалося. Далекий фіолетовий удар послав хвилю повітря в її спину, і Ілея була щаслива, що в результаті її швидкість зросла.
The valley wasn’t visible anymore, hidden behind high hills and sharp stones sticking out of the ground all around her. Another bolt of lightning hit the stone, this time only a hundred meters to her right, the explosion of rock sending shrapnel, some as large as boulders, flying in all directions.
Долини вже не було видно, вона ховалася за високими пагорбами та гострим камінням, що стирчало з-під землі навколо неї. Ще одна блискавка влучила в камінь, цього разу лише за сто метрів праворуч від неї, вибух скелі розлетівся на всі боки, деякі з них були завбільшки з валуни.
Her body was hurled backward from the wave of pure power. She tried to stabilize herself, pieces of rock impacting against her Veil and the ashen mist she started forming around herself. She blinked out of the way of another flying rock as big as a car, now stable enough to fly again.
Її тіло відкинуло назад від хвилі чистої сили. Вона намагалася стабілізуватися, шматки каміння вдарялися об її Вуаль і попелястий туман, який вона почала утворювати навколо себе. Вона кліпнула очима від іншого летючого каменя, завбільшки з машину, тепер досить стійкого, щоб знову полетіти.
What the hell is this bullshit…?
Якого біса ця фігня...?
She continued forward, using the terrain around her to ignore the flying automobile-sized chunks still crashing to the ground around her. One of them forced another blink as it hurtled down at her from a steep angle.
Вона продовжувала рухатися вперед, використовуючи місцевість навколо себе, щоб ігнорувати шматки розміром з автомобіль, які все ще розбивалися об землю навколо неї. Один з них змусив іншого кліпнути очима, коли він кинувся на неї з крутого кута.
The booming sound of stone on stone, sending debris and air outward, made her reduce her hearing capabilities so as not to take damage there as well. Crossing over another large hill, the crevice at the bottom of the valley was visible again, still a distance away. Her eyes focused on what she assumed to be shelter.
Гуркіт каменю об камінь, що викидав уламки та повітря назовні, змусив її знизити слухові можливості, щоб не отримати пошкодження і там. Перейшовши через інший великий пагорб, ущелину на дні долини було видно знову, ще здалеку. Її погляд зосередився на тому, що вона вважала притулком.
