Her awareness suddenly peaked, the terrain that had rushed by her a moment earlier slowing down to a crawl, the flying debris pushing through the air like a stone through water. And then she saw it. Above her, the sky turned purple, tendrils of energy zapping at the clouds before they moved down toward the ground, trying to find ways to go as they snaked through the air with moderate speed.
Її свідомість раптом досягла піку, місцевість, яка проносилася повз неї хвилину тому, сповільнилася до повзання, уламки, що розліталися, штовхалися в повітрі, як камінь по воді. А потім побачила. Над нею небо стало фіолетовим, вусики енергії стукали по хмарах, перш ніж вони спустилися до землі, намагаючись знайти шляхи для руху, зміївшись у повітрі з помірною швидкістю.
Ilea blinked backward, knowing she had two seconds to prepare herself. The ash around her moved forward, forming several walls, as her arms shielded her body, her legs moved up to her stomach, and her wings cut forward through the air to cocoon her small form. She sacrificed five hundred points of health to increase her State of Azarinth for a moment, her healing already kicking in to recover the health while she formed more ash to protect her.
Ілея кліпнула очима у відповідь, знаючи, що у неї є дві секунди, щоб підготуватися. Попіл навколо неї рухався вперед, утворюючи кілька стін, коли її руки закривали її тіло, ноги підіймалися до живота, а крила прорізалися вперед у повітрі, щоб огорнути її маленьку форму. Вона пожертвувала п'ятсот очками здоров'я, щоб на мить збільшити свій стан Азаринта, її зцілення вже почалося, щоб відновити здоров'я, в той час як вона сформувала більше попелу, щоб захистити її.
Ilea felt herself fall as the purple bolts of lightning moved through the air like cracks in the sky, invisible to her a moment later as they passed her ashen defenses. Ilea prepared to blink again when the lightning impacted around forty meters in front of her. The shock wave came a moment later, her ash vanishing like sand washed away by the tides. Her Veil resisted for a moment before the force pushed through.
Ілея відчула, як падає, коли пурпурові блискавки рухаються в повітрі, наче тріщини в небі, невидимі для неї за мить, коли вони проходили повз її попелястий захист. Ілея приготувалася знову моргнути, коли блискавка вдарила метрів за сорок перед нею. Ударна хвиля прийшла за мить, її попіл зник, як пісок, змитий припливами. Її Вуаль пручалася якусь мить, перш ніж сила прорвалася.
Ilea’s muscles and bones were pushed backward, her vision nearly going dark when her skull cracked in her helmet. The force nearly shattered her bones, some of them snapping and tearing out of her skin as they slashed through her organs and tissue from within, only stopped by the armor on her back as she was flung through the air like a rag doll.
М'язи та кістки Ілеї були відкинуті назад, її зір ледь не потемнів, коли череп тріснув у шоломі. Сила ледь не розтрощила її кістки, деякі з них відірвалися і вирвалися з її шкіри, прорізаючи її органи і тканини зсередини, і зупинилися лише завдяки броні на її спині, коли її кинуло в повітря, як ганчіркову ляльку.
Fighting with all her will to stay conscious, her healing skill took over. Trying to stop the internal bleeding, Ilea focused on her heart and brain. Then her body, flying at high speed, was slammed into a rock. The bones still sticking out of her skin cut through even more of her flesh as she was flung sideways, finally landing on the ground where her body tumbled for twenty more meters before coming to a stop.
Борючись з усією своєю волею, щоб залишатися при свідомості, її навичка зцілення взяла гору. Намагаючись зупинити внутрішню кровотечу, Ілея зосередилася на своєму серці та мозку. Тоді її тіло, летівши на великій швидкості, врізалося в скелю. Кістки, які все ще стирчали з її шкіри, прорізали ще більше її плоті, коли її відкинуло вбік, і нарешті вона приземлилася на землю, де її тіло впало ще на двадцять метрів, перш ніж зупинитися.
Blood seeped out of the thin openings rent in Ilea’s armor, her head lolling toward the sky. One of her eyes had miraculously survived, the bloodied thing barely registering the dark clouds above while Ilea tried with all her power to stabilize her dying body.
Кров просочувалася з тонких отворів в обладунках Ілеї, її голова схилилася до неба. Одне з її очей дивом вціліло, закривавлена істота ледве помітила темні хмари вгорі, поки Ілея всіма силами намагалася стабілізувати своє вмираюче тіло.
A purple tendril of energy slashed through the sky above, the lightning striking somewhere far off, the resulting wave of air nearly sweeping her body up again. Ilea willed her hands to dig into the stone with whatever strength they had left. One of them still responded, and a swift jab brought her some stability at the cost of even more of her body rupturing.
