Sighing, she could only imagine the battle if her Strength and Vitality had matched the knight’s.
Зітхнувши, вона могла тільки уявити собі битву, якби її Сила і Життєва Сила зрівнялися з лицарськими.
Someday, perhaps.
Колись, можливо.
Grabbing him by the rim of his chest plate, she dragged the heavy corpse toward the double doors and pushed them open. She grinned when she saw the elf sitting in his chair.
Схопивши його за край нагрудника, вона потягла важкий труп до подвійних дверей і відчинила їх. Вона посміхнулася, коли побачила ельфа, який сидів у своєму кріслі.
“Hey, elfling, not a book but maybe still interesting.”
— Гей, Ельфлінг, не книжка, але, може, все одно цікава.
He didn’t react.
Він не відреагував.
Is he asleep? Do elves sleep?
Він спить? Чи сплять ельфи?
Dragging the corpse toward the other side of the cathedral, she chucked him right next to the sitting elf, metal clanking as it hit the stone floor. His eyes opened before he looked toward the corpse and then her, then sighed theatrically.
Потягнувши труп на інший бік собору, вона штовхнула його поруч із ельфом, що сидів, метал забряжчав, вдарившись об кам'яну підлогу. Його очі розплющилися, перш ніж він подивився на труп, а потім на неї, а потім театрально зітхнув.
“Do I need to explain to you what a book looks like?”
«Чи потрібно пояснювати вам, як виглядає книга?»
“This isn’t one?” Ilea asked, trying to look as confused as she could.
— Це не такий? — запитала Ілея, намагаючись виглядати якомога розгубленішою.
He just shook his head and summoned the one he’d been reading when she’d found him the day before.
Він лише похитав головою і покликав ту, яку читав, коли вона знайшла його напередодні.
“They are leatherbound, usually, but other materials can be used. Inside are pages made of paper, usually containing letters or sketches, even paintings,” he explained without a hint of sarcasm, opening the book to show her. “Do you know these words? This is a letter, here.”
"Зазвичай вони в шкіряній палітурці, але можна використовувати й інші матеріали. Усередині лежать сторінки з паперу, зазвичай з листами або ескізами, навіть картини", - пояснив він без натяку на сарказм, відкриваючи книгу, щоб показати їй. "Ви знаєте ці слова? Це лист, ось".
Ilea stared at the book and blinked. “Aaaah, a book. But you can’t eat that. You can eat that thing.” She pointed to the corpse.
Ілея втупилася в книгу і кліпнула очима. — Ааааа Але це не можна їсти. Ти можеш це з'їсти». Вона вказала на труп.
The elf blinked, then his eyes narrowed before he hissed. “Sarcasm. Of course. You are most bothersome. Right, normally I would agree, but the meat of an undead… a thousand years… maybe even older… won’t be very tasty. Human warriors usually aren’t.” He looked at the corpse and then at her. “That was sarcasm as well. I forgot that you don’t eat your kind. A peculiar thing, but not the weirdest I’ve seen.”
Ельф кліпнув очима, потім його очі звузилися, перш ніж він зашипів. "Сарказм. Звичайно. Вас найбільше турбує. Так, зазвичай я б погодився, але м'ясо нежиті... тисячу років... Може, й старше... буде не дуже смачно. Люди-воїни, як правило, такими не є». Він подивився на труп, а потім на неї. "Це теж був сарказм. Я забув, що ти не їси собі подібних. Дивна річ, але не найдивніша, яку я бачив».
“Took me a while to kill that one. You know its age? The gear is enchanted, I’m pretty sure.” Ilea commented, sliding a nearby chair behind her and sitting down.
"Мені знадобився деякий час, щоб убити його. Ви знаєте його вік? Спорядження зачароване, я майже впевнений». — прокоментувала Ілея, засунувши за спину сусідній стілець і сівши за стілець.
He stared at her and put his book away again, crouching down near the corpse before he touched it. “Your armor is damaged already. I surmise this exploration will take some time,” he added in a murmur. “It is old, but the rust makes that much obvious. Similar to modern enchantments I’ve seen. It does, however, look suspiciously dwarven. With mana intrusion defenses, as most warriors would use. It is finely connected, but the helmet is missing.”
Він подивився на неї і знову відклав свою книгу, присівши біля трупа, перш ніж доторкнутися до нього. "Ваша броня вже пошкоджена. Я припускаю, що це дослідження займе деякий час", - додав він. "Він старий, але іржа робить це очевидним. Схоже на сучасні чари, які я бачив. Однак він виглядає підозріло гномським. З захистом від вторгнення мани, як і більшість воїнів. Він тонко з'єднаний, але шолома немає».
“It just flew off, no idea how that happened,” Ilea said with a straight face while shaking her head sadly.
— Він просто полетів, не знаю, як це сталося, — сказала Ілея з прямим обличчям, сумно хитаючи головою.
He looked at her, sighed, and touched the knight’s armor again. “This is something, at least. As per our agreement, I will answer a single question of yours.”
Він подивився на неї, зітхнув і знову доторкнувся до лицарських обладунків. "Це щось, принаймні. Згідно з нашою домовленістю, я відповім на одне ваше запитання».
