— Три хвилини, — сказав він і ввімкнув пристрої, крижаний холод огорнув сталь Кам'яного молота, охолодивши її так різко, що вся кімната наповнилася туманом. Нарешті він схопив паруючий шматок і скинув його в ємність, наповнену рідиною.
“That is one piece done. Let it cool completely before you touch the metal. With half of what you have given me, I will create four more complete sets of armor, if that is what you request. The coating I will do as the last step.”
"Це один шматок зроблено. Дайте йому повністю охолонути, перш ніж торкатися металу. З половини того, що ви мені дали, я створю ще чотири повні комплекти броні, якщо ви цього попросите. Покриття я зроблю як останній крок».
Ilea nodded and smiled. “That’s perfect. How much gold will it cost, by the way?”
Ілея кивнула і посміхнулася. "Це ідеально. До речі, скільки золота це буде коштувати?
“Gold? No, you misunderstand, human. Gold has little use for me. Bring me worthwhile work and materials. That is sufficient as a trade.”
"Золото? Ні, ти неправильно розумієш, людино. Золото для мене мало користі. Принесіть мені гідну роботу і матеріали. Цього достатньо як торгівля».
“Well, if you say so. You could probably buy interesting metals with gold as well though, just saying.”
— Ну, якщо ви так скажете. Хоча, напевно, можна було б купити і цікаві метали за золото, просто кажучи».
“A human desperate to separate with her wealth. Truly as rare as one so far in the north. Well, it is no wonder, with us hiding deep underground.” He produced another weird guttural sound. “Gold, I have found, is a fickle mistress, one not as convincing as true skill. I may miss working on the most prized ore simply because the owner was incapable of paying for my services.”
"Людина, яка відчайдушно хоче розлучитися зі своїм багатством. Воістину така ж рідкісна, як і на півночі. Що ж, це й не дивно, адже ми ховаємося глибоко під землею». Він видав ще один дивний гортанний звук. — Голд, як я з'ясував, — непостійна господиня, не така переконлива, як справжня майстерність. Я можу сумувати за роботою над найціннішою рудою просто тому, що власник був не в змозі заплатити за мої послуги».
Ilea still thought it would be beneficial, but then again, who was she to question the business model of a thousand-year-old floating smith spirit?
Ілея все ще думала, що це буде корисно, але, знову ж таки, хто вона така, щоб ставити під сумнів бізнес-модель тисячолітнього духу коваля?
“Fair enough. Mind if I stay here while you work? Your magic is helping with my resistances.”
"Цілком справедливо. Не проти, якщо я залишуся тут, поки ви працюєте? Твоя магія допомагає мені чинити опір».
He grunted and continued, the heat soon rising again. “Not at all. It is rare enough to have a guest. If my cursed presence is not upsetting your stomach.”
Він буркнув і продовжив, незабаром жар знову піднявся. — Зовсім ні. Досить рідко буває гість. Якщо моя проклята присутність не засмучує твій шлунок».
Ilea chuckled. “I’ve met people with better curses than yours.”
Ілея засміялася. «Я зустрічав людей з кращими прокльонами, ніж ваші».
“Better… that is an amusing perspective.”
— Краще... Це кумедна перспектива».
“You mentioned elves not liking this area before. Why do you think that is?”
— Ви вже згадували, що ельфам не подобається ця місцевість. Як ви думаєте, чому?
The smith turned and grabbed one of the swords Ilea had placed on the workbench. “Few I have met. And they are often secretive. They have shared with me that places brimming with energy such as this, such as the north after it… changed, are not places that elves seek to reside in. Though I did not pry. I am merely retelling rumors of old.”
Коваль обернувся і схопив один з мечів, який Ілея поклала на верстат. "Мало кого я зустрічав. І вони часто бувають потайливими. Вони поділилися зі мною, що такі місця, наповнені енергією, як цей, наприклад, північ після нього... змінені, це не ті місця, в яких ельфи прагнуть жити. Хоча я і не підглядав. Я просто переказую давні чутки».
“What change are you talking about? And why do you believe they came north then? if they disliked it so much?” Ilea asked, sitting up.
"Про які зміни ви говорите? І чому, на вашу думку, вони тоді прийшли на північ? Якщо їм це так не сподобалося?» — спитала Ілея, підводячись.
Goliath looked at her for a while before answering.
Голіаф деякий час дивився на неї, перш ніж відповісти.
“Long ago, a change befell these lands. This place… it became… so terribly more pleasant. I do not know why, yet the energies of the world condensed and twisted, as if bringing out the color and vibrancy of life and death itself. Fewer travelers have visited since then, and no humans reside in these parts anymore. You are the first one I have seen in a while.” He paused. “As to why an elf would visit this place, I lack the answers you seek. Why, perhaps, you might ask, would a human come this far?”
