“Oh, not particularly,” he said and walked over to a box, taking out a bottle. She could tell there was a cooling rune on the crate. “Want one too? I don’t have anything fancier than the ale from down the street. Not the worst I’ve had.”
— Ой, не зовсім, — сказав він і підійшов до коробки, діставши звідти пляшку. Вона зрозуміла, що на ящику була охолоджуюча руна. — Теж хочеш? У мене немає нічого вишуканішого, ніж ель з вулиці. Не найгірше, що в мене було».
“Gladly.”
— Із задоволенням.
“A woman of taste.” He laughed and threw her a bottle. “Back so soon? Did the old mystery mist work with you?”
«Жінка зі смаком». Він засміявся і кинув їй пляшку. "Так скоро повернулися? Старий таємничий туман спрацював з тобою?
The question made her smile as she looked at the label on her bottle, which was peeling off already. ‘Bleaker’s ale’. She removed the cork and took a sip.
Це запитання змусило її посміхнутися, коли вона подивилася на етикетку на своїй пляшці, яка вже відклеювалася. «Похмурий ель». Вона зняла пробку і зробила ковток.
“He did. He’s making me a few sets of new armor.”
"Він це зробив. Він робить мені кілька комплектів нових обладунків».
“A few?” he asked, raising a brow.
«Кілька?» — спитав він, піднявши брову.
“I use them. Problem is, the old smith isn’t exactly an enchanter. Heard you lot do that with your machines. Any experience in the trade?”
"Я їх використовую. Проблема в тому, що старий коваль не зовсім чарівник. Чув, що ви часто робите це зі своїми машинами. Є досвід у цій справі?»
The dwarf nodded and sat down, taking a swig from his bottle of ale.
Гном кивнув і сів, зробивши ковток зі своєї пляшки елю.
“Some. I would suggest someone better, but there’s hardly anybody here. Enchanters aren’t usually the best fighters, and you need to be good or sneaky to survive here. I tend toward the latter.” He winked, then pointed at her. “The smith is an exception. Fucker’s been here for longer than the very statue you’re standing on, I’d wager.”
— Деякі. Я б порадив когось кращого, але тут навряд чи хтось знайдеться. Чарівники, як правило, не найкращі бійці, і вам потрібно бути хорошим або підступним, щоб вижити тут. Я схиляюся до останнього». Він підморгнув, а потім показав на неї. "Коваль є винятком. Чорт забирай, тут довше, ніж та сама статуя, на якій ти стоїш, б'юся об заклад».
“Yourself? Been here long? I don’t suppose you were born here?”
— Ти сам? Давно тут? Я не думаю, що ви тут народилися?
He looked at her for a long moment, then took a sip from his ale. “No. Bunch of outcasts and scavengers here. Everyone’s welcome. Bit of advice, though. Some don’t take kindly to people who ask about their past. Been a few… incidents.”
Він довго дивився на неї, а потім зробив ковток елю. — Ні. Тут купа ізгоїв і падальщиків. Запрошуються всі бажаючі. Але невелика порада. Дехто не сприймає доброзичливо людей, які запитують про їхнє минуле. Було кілька... інцидентів».
Ilea nodded. “Right, apologies. Just making conversation.”
Ілея кивнула. "Так, вибачте. Просто вести розмову».
“That’s what they all say,” he said, then he laughed. “No worries. Born in the south, dwarven town. Don’t want to share the name. Few issues with loans and a local, let’s say, cunt. Lo and behold, left that place and now I’m here.”
— Так вони всі кажуть, — сказав він, а потім засміявся. "Не хвилюйтеся. Народився на півдні, в містечку гномів. Не хочу розголошувати ім'я. Мало проблем з кредитами і місцева, скажімо так, пизда. Ось, покинув це місце, і тепер я тут».
“Sorry to hear it.”
— Прикро це чути.
He waved her off. “Life is good. Far more treasure here than I could’ve ever imagined. Yourself?”
Він відмахнувся від неї.— Життя прекрасне. Тут набагато більше скарбів, ніж я міг собі уявити. Ви самі?»
She didn’t miss the slightly bitter tone but chose not to pry. “I’m a Shadow from the south, the Plains.”
Вона не пропустила трохи гіркуватий тон, але вирішила не підглядати. «Я Тінь з півдня, рівнин».
“I know the Plains, but what’s a Shadow?”
— Я знаю Рівнини, але що таке Тінь?
Ilea smiled. Part of her was happy that he didn’t know the Hand. “Mercenary order of humans far away. Was involved in some… murders, and the disappearance of a friend. Lo and behold, I left, and now I’m here.”
Ілея посміхнулася. Частина її була щаслива, що він не знає Долоні. "Найманський орден людей далеко. Був причетний до деяких... вбивства та зникнення друга. Ось, я пішов, і тепер я тут».
He laughed. “Right you are. And what’s the goal?”
Він засміявся. — Ти маєш рацію. І яка мета?»
“For now? Just exploring, fighting monsters, getting stronger. The disappearance has to do with a Taleen ruin and one of their gates.”
— Поки що? Просто досліджуйте, боріться з монстрами, стаєте сильнішими. Зникнення пов'язане з руїнами Талін і однією з їхніх брам».
There’s also a war going on. She looked at the label on the ale. And now I’m in the north, while my friends are all back there. Am I just running away? Using all of this ‘getting stronger’ as an excuse?
