The smith poured another form before he answered. “Not at all. Whoever is responsible for a mana source like the ones found in a Taleen machine is far beyond even my capabilities. A true master. Most exoskeletons I have seen were brutes, massive and specialized in destruction alone. No such machine would require such precise and small pieces of Niameer. The Taleen Guardians, I believe they were called, had no such steel but a more common metal found in the south. To think they formed it into what became such quick and agile opponents… It is… impressive.”
Коваль налив ще одну форму, перш ніж відповісти. — Зовсім ні. Той, хто відповідає за джерело мани, подібне до тих, що є в машині Taleen, виходить далеко за межі моїх можливостей. Справжній майстер. Більшість екзоскелетів, які я бачив, були звірами, масивними і спеціалізувалися лише на руйнуванні. Жодна така машина не вимагала б таких точних і маленьких шматочків Ніаміра. У Талінських Вартових, як їх називали, не було такої сталі, але був більш поширений метал, знайдений на півдні. Подумати, що вони перетворили його на таких швидких і спритних супротивників... Це... вражає».
Ilea summoned a Taleen sword and showed it to the smith. “That the metal?”
Ілея викликала меч Талін і показала його ковалю. — Що метал?
“Indeed.” He took the blade and inspected it. “It’s perfect. As much as one can make out of that steel.”
— Авжеж. Він узяв лезо і оглянув його. "Він ідеальний. Стільки, скільки можна зробити з цієї сталі».
Ilea summoned a second one, then decided to dump all of her remaining Taleen weapons bar one dagger and one sword. The weapons appeared on a workbench – spears, maces, warhammers, and swords.
Ілея викликала другого, а потім вирішила скинути всю свою зброю Талін, що залишилася, крім одного кинджала і одного меча. На верстаті з'явилася зброя – списи, булави, бойові молоти та мечі.
“You can have all that. Not sure if it will be any use to me.”
"У вас може бути все це. Не впевнений, що мені це знадобиться».
Goliath inspected the weapons, dismissing most of them quickly before holding two of the swords and looking at them. He turned the blades and moved them around.
Голіаф оглянув зброю і швидко відкинув більшість з них, перш ніж узяти в руки два мечі і подивитися на них. Він повертав леза і рухав ними.
“Impressive.”
«Вражає».
“What is it?”
— Що це таке?
The smith turned toward her and showed her the blades. “They are identical to my eye.”
Коваль обернувся до неї і показав клинки. «Вони ідентичні моєму оку».
Ilea nodded. “Well, the Guardians look the same as well. Must have used some kind of mechanical production.”
Ілея кивнула. "Ну, Вартові теж виглядають так само. Мабуть, використовував якесь механічне виробництво».
Did the dwarves have their own little industrial revolution?
Чи була у гномів своя маленька промислова революція?
“Blades forged by machines… of this quality? I will study them more. If you find a production facility, machine, runes, or enchantments, please do show them to me,” Goliath added before motioning to her armor sets. “They are done.”
"Клинки, викувані машинами... цієї якості? Я буду вивчати їх докладніше. Якщо ви знайдете виробниче приміщення, машину, руни чи чари, будь ласка, покажіть їх мені», — додав Голіаф, перш ніж замахнутися на свої обладунки. «Вони готові».
Ilea smiled brightly and stored all of it in her necklace. Four full sets of Rose Hunter armor, plus another one that she was wearing. Each set took up ten units of storage space in her necklace, taking its total to one ninety-two.
Ілея яскраво посміхнулася і сховала все це у своє намисто. Чотири повні комплекти обладунків Rose Hunter, плюс ще один, який вона носила. Кожен набір займав десять одиниць місця для зберігання в її намисті, довівши його загальну кількість до одного дев'яноста двох.
“Thanks, Goliath, you really saved my ass here.”
— Спасибі, Голіафе, ти справді врятував мою дупу тут.
“Do not speak of it. You have brought me ample compensation. This is the last piece for your dwarf as well. Let him know I will want to see the finished product,” the smith said with excited eyes. Ilea was getting better at gauging his emotions, at judging the small movements and changes in the golden light or their form.
"Не кажіть про це. Ви принесли мені достатню компенсацію. Це останній шматочок і для вашого гнома. Дайте йому зрозуміти, що я захочу побачити готовий виріб, — сказав коваль із схвильованими очима. Ілея все краще оцінювала свої емоції, оцінювала дрібні рухи і зміни в золотому світлі або їх формі.
Twirling once, she came to a stop in a stance. “Will you remain here? I might come again in a couple weeks… for reforging, and with new metal,” she said, moving back into a casual position.
Покрутившись один раз, вона зупинилася в стійці. "Ти залишишся тут? Можливо, через пару тижнів я приїду знову... для перекування та з новим металом», — сказала вона, повертаючись у невимушену позу.
“Of course. Perhaps I will be able to improve your armor while I learn more about Stonehammer steel.”
