Ilea looked at Terok’s companions. One was a wisp-like being of dark energies, not humanoid in the slightest, small tendrils of energy moving toward a cup filled with something that glowed softly. The other was a humanoid with dark red chitin covering his body and four eyes, entirely devoid of pupils, directed at her. All three were close to the two hundreds in level, though only the four-eyed creature exceeded it at two ten.
Ілея подивилася на товаришів Терока. Одна з них була схожа на тонкість істота темних енергій, а не гуманоїд у найменшій мірі, маленькі вусики енергії, що рухалися до чаші, наповненої чимось, що м'яко світилося. Інший був гуманоїдом з темно-червоним хітином, що покривав його тіло, і чотирма очима, повністю позбавленими зіниць, спрямованими на неї. Усі троє були близькі до двох сотень за рівнем, хоча лише чотириока істота перевищувала його на дві десятки.
Terok turned and glanced at her with a smile. “The lone huntress. Come to play a round of cards?”
Терок обернувся і глянув на неї з усмішкою. "Самотня мисливиця. Прийти зіграти в карти?»
“Some other time, maybe,” Ilea said. Whatever they were playing, she didn’t recognize it.
— Може, іншим разом, — сказала Ілея. У що б вони не грали, вона цього не впізнавала.
“Business, then. More enchantments?”
"Отже, бізнес. Більше чар?»
She shook her head. “Quick talk outside?”
Вона похитала головою. — Швиденько поговориш надворі?
Terok nodded, downed the drink sitting before him, and excused himself.
Терок кивнув, випив напій, що сидів перед ним, і вибачився.
“What can I do for you?” he asked when the two of them stepped into a small alley behind the pub, the bright crystal above visible.
«Що я можу зробити для вас?» — запитав він, коли вони вдвох вийшли в невеличкий провулок за пабом, де було видно яскравий кристал угорі.
“You know the dungeon I’m clearing,” Ilea started.
— Ти знаєш, яке підземелля я розчищаю, — почала Ілея.
He nodded.
Він кивнув.
“The job I mentioned earlier. I think it’s time. Full disclosure: there’s a vault down there.”
"Робота, про яку я згадував раніше. Я думаю, що настав час. Повне розкриття: там унизу є сховище».
Ilea let the implications of that speak for themselves.
Ілея дозволила наслідкам цього говорити сама за себе.
Terok grunted. Unsurprised. He glanced at her while tugging on his beard. “Just me?” he asked. “You mentioned three marks before… could use an illusionist at least.”
— буркнув Терок. Не здивований. Він глянув на неї, смикаючи за бороду. «Тільки я?» — запитав він. — Ви вже згадували про три позначки... міг би використати хоча б ілюзіоніста».
Ilea shook her head. “I’d prefer just you. I know the layout already, and I know the enemies. You should be fine if you can sneak around. Can you teleport?”
Ілея похитала головою. "Я б віддав перевагу тільки тобі. Я вже знаю планування, знаю ворогів. У вас все буде добре, якщо ви зможете непомітно пробратися. Ти можеш телепортуватися?»
“Teleportation alone won’t get you past everything, but yes, it’s part of my skill set. And no offense, Ilea, but if you could sneak past them, I’ll be fine.”
«Телепортація сама по собі не допоможе вам пройти повз усе, але так, це частина мого набору навичок. І не ображайся, Ілеє, але якщо ти зможеш проскочити повз них, зі мною все буде гаразд».
She smiled. “So, we sneak to the vault and you get me in. Are you still in? Can always find another favor to trade for the rest of that Niameer I gave you.”
Вона посміхнулася. — Отже, ми крадемося до сховища, і ви мене заберете. Ви все ще ввійшли? Завжди можу знайти іншу послугу, щоб обміняти на решту того Ніаміра, який я тобі дав».
“I’m in,” Terok said without hesitation.
— Я тут, — не вагаючись, сказав Терок.
“No further questions?” she asked, narrowing her eyes.
«Більше немає питань?» — запитала вона, примруживши очі.
He scratched the back of his head. “Well. I might’ve bet a little too much in a few of those games. For… a while, in fact.”
Він почухав потилицю. — Добре. Можливо, я поставив би трохи забагато в кількох із цих ігор. Для... Насправді, деякий час».
“How much?” Ilea asked. “I’d help you out, but I don’t have a ton of gold left.”
— Скільки? — спитала Ілея. — Я б тобі допоміг, але в мене не залишилося ні тонни золота.
“I can handle my own debts. Those sets of armor you bring to me. The metal they’re made of… I could sell that,” he said. “I think a few dozen ingots of that stuff and I’ll be fine. I assume there’s plenty more where it came from, yeah? So, the Niameer plating for the job, then a cut of any other metal we find because you insist on going in without a proper team. You get me to that vault, protect me on the way, and get me out if shit goes wrong. I’ll have a look and we see what we can do. Sound like a deal?”
