“I can try it, sure. You can hide behind the plants down there,” Ilea said, following Terok out into the dungeon. Let’s see if you’re just an extraordinary sales dwarf or if your products actually live up to expectations.”
"Я можу спробувати, звичайно. Там можна сховатися за рослинами, — сказала Ілея, слідуючи за Тероком у підземелля. Давайте подивимося, чи є ви просто надзвичайним карликом продажів, чи ваша продукція насправді виправдовує очікування».
Terok started hovering, moving as naturally as he would on the ground. “Trust me, I’m as interested as you are to find that out.”
Терок почав зависати, рухаючись так само природно, як і на землі. «Повірте мені, мені так само цікаво, як і вам, дізнатися про це».
Ilea smiled and started flying toward the distant form of the palace, pale moonlight illuminating the underground city. Terok caught up with her, and the two flew a couple of meters above the buildings below them.
Ілея посміхнулася і полетіла до далекої форми палацу, бліде місячне світло освітлювало підземне місто. Терок наздогнав її, і вони вдвох пролетіли на пару метрів над будівлями під ними.
“Ready?” she asked. “Worst that could happen is us being trapped with a level one thousand necromancer and his ten most loyal guards, all triple marks rushing to dissect us.”
«Готові?» — запитала вона. «Найгірше, що може статися, це те, що ми потрапили в пастку з тисячею некромантів і десятьма його найвідданішими охоронцями, які кидаються препарувати нас».
“You forgot about the doors closing behind us with enchantments preventing us from teleporting out,” he said drily.
— Ви забули про те, що двері зачиняються за нами, і чари заважають нам телепортуватися, — сухо сказав він.
“Now you’re just making me more excited,” Ilea shot back with a grin.
— Тепер ти просто збуджуєш мене, — з усмішкою відстрілювалася Ілея.
If she was honest, she did feel a little anxious. Just the fact that they weren’t killing the Kingsguards but sneaking past them worried her. Still, she did want to find out what was in there.
Якщо чесно, то вона відчувала легке занепокоєння. Сам факт того, що вони не вбивали королівських гвардійців, а прокрадалися повз них, непокоїв її. І все ж вона хотіла дізнатися, що там.
Having stayed in Tremor for this long already, she didn’t want to wait any longer now that there was potentially a way down into those vaults. Maybe there was knowledge they could use or a way to stop whatever kept the undead moving. Not that she wanted to do that, really. She wanted to fight them all, head-on.
Пробувши в Треморі вже стільки часу, вона не хотіла більше чекати тепер, коли потенційно з'явився шлях до цих сховищ. Можливо, були знання, які вони могли б використати, або спосіб зупинити все, що змушувало нежить рухатися. Не те, щоб вона хотіла цього робити, насправді. Вона хотіла битися з ними всіма, в лоб.
“If we get stuck, you distract them and I’ll find a way out,” Terok said when they reached the courtyard, not a single knight in sight.
— Якщо ми застрягнемо, ви відвернете їх, і я знайду вихід, — сказав Терок, коли вони дійшли до подвір'я, не бачачи жодного лицаря.
Ilea nodded. The plan was as simple as it got. Putting a finger to her mouth, Ilea checked the palace. Stepping inside, she made sure to stay hidden in the long hallway. Knowing where the throne room was and where the knights patrolled made it easy to reach the main hall.
Ілея кивнула. План був настільки простий, наскільки це можливо. Приклавши палець до рота, Ілея оглянула палац. Зайшовши всередину, вона подбала про те, щоб сховатися в довгому коридорі. Знаючи, де знаходиться тронний зал і де патрулюють лицарі, можна було легко дістатися до головного залу.
The two waited next to the thrones for the patrolling knight that would soon come up the stairs. Ilea looked at Terok, tapping her armored leg while waiting for the Kingsguard. Finally, the knight showed up, walking through the throne room in his beautifully crafted armor, his sword sharp and deadly.
Вони чекали біля тронів на лицаря-патрульного, який невдовзі підніметься сходами. Ілея подивилася на Терока, постукуючи по броньованій нозі, чекаючи на Королівську гвардію. Нарешті з'явився лицар, який проходив тронним залом у своїх чудово виготовлених обладунках, його меч був гострим і смертоносним.
Ilea itched to engage, but she knew it would end in disaster. Probably. There was a chance that—
Ілеї закортіло заручитися, але вона знала, що це закінчиться катастрофою. Певно. Був шанс, що...
A tug on her arm brought her back to the present. Terok was motioning toward the stairwell. Teleporting down, the two of them found themselves in the underground hall a couple of seconds later. It looked virtually unchanged from the last time Ilea had been there.
Смикання за руку повернуло її в сьогодення. Терок рухався до сходової клітки. Телепортувавшись вниз, вони вдвох через пару секунд опинилися в підземному залі. Він виглядав практично незмінним з того часу, коли Ілея була там востаннє.
