Blinking thrice, Ilea appeared behind the two knights guarding the central path that led to the massive closed door. The gate was silver in color and, of course, had a rose embedded in it. Looking back, she could barely see a glimpse of Terok hiding behind the plant she’d just been standing by.
Кліпнувши тричі, Ілея з'явилася позаду двох лицарів, які охороняли центральну стежку, що вела до масивних зачинених дверей. Ворота були сріблястого кольору і, звичайно ж, мали вставлену троянду. Озирнувшись, вона ледве побачила, як Терок ховається за рослиною, біля якої вона щойно стояла.
Alright. Treasure and weapons, not high-level monsters or curses unleashed upon the world.
Добре. Скарби та зброя, а не високорівневі монстри чи прокляття, обрушені на світ.
She breathed in deep and summoned the key, then went and checked the door. She found a single small opening, magic visible as it washed over the length of the metal. The entrance was seamlessly set into the white marble wall. The key looked simple in comparison, likely made from some of Terok’s spare metal.
Вона глибоко вдихнула і викликала ключ, потім пішла і перевірила двері. Вона знайшла єдиний маленький отвір, магію якого було видно, коли він розмивався по всій довжині металу. Вхід був плавно вписаний у білу мармурову стіну. Ключ виглядав простим у порівнянні, ймовірно, зробленим із запасного металу Терока.
Ash formed around her, creating several walls facing both toward the two knights and the hallway as well as toward the door. Buffs already active, Ilea sacrificed five hundred points of health to activate her third-tier State of Azarinth as she slid the key into the small opening. A dull humming noise thrummed in her ears when the key was fully inside, fitting perfectly.
Попіл утворився навколо неї, утворивши кілька стін, звернених як до двох лицарів і коридору, так і до дверей. Бафи, які вже були активними, Ілея пожертвувала п'ятсот очками здоров'я, щоб активувати свій третій рівень Штату Азаринт, засунувши ключ у маленький отвір. Глухе дзижчання задзвеніло в її вухах, коли ключ був повністю всередині, ідеально підійшовши.
Metal magic must be a nightmare for locksmiths.
Магія металу повинна бути кошмаром для слюсарів.
Checking the knights, Ilea found them unmoving, just as before. Ilea grinned and turned the key. She heard a dull click before the key was pushed outward. A handle slowly extended from the smooth metal door.
Перевіривши лицарів, Ілея побачила, що вони, як і раніше, нерухомі. Ілея посміхнулася і повернула ключ. Вона почула глухе клацання, перш ніж ключ виштовхнули назовні. Від гладких металевих дверей повільно висувалася ручка.
Hey, that’s something.
Гей, це щось.
Ilea waited for a moment, then used her ash to grab it. Nothing happened, so she opened the door a fraction to let her Sphere pass through.
Ілея почекала якусь мить, а потім використала свій попіл, щоб схопити його. Нічого не сталося, тому вона відчинила двері на дещицю, щоб пропустити свою Сферу.
She checked for movements and waited to see if any misshapen experiment lunged toward her. It didn’t. She turned back toward Terok and let her ash float aside. Bowing a little, she gestured for him to enter.
Вона перевіряла рухи і чекала, чи не кинеться на неї якийсь деформований експеримент. Цього не сталося. Вона повернулася до Терока і відпустила свій попіл убік. Трохи вклонившись, вона жестом попросила його увійти.
The dwarf appeared next to her a couple of seconds later, floating to avoid making any noise. Ilea put the key back into her necklace while Terok set up some enchanted plates of metal in the hallway. There was a sizzling snap as the magic was set in place, and Terok landed on his metal feet.
Карлик з'явився поруч з нею через пару секунд, пливучи, щоб не шуміти. Ілея поклала ключ назад у своє намисто, а Терок поставив у коридорі кілька зачарованих металевих пластин. Коли магія була поставлена на місце, пролунав шиплячий клацання, і Терок приземлився на свої металеві ноги.
“There you go. Sound canceling activated. Vision should be blurry enough for the one patrolling not to see us. He doesn’t walk far into the hall.” He paused and chuckled. “It actually worked.”
— Ось. Активовано придушення звуку. Зір має бути достатньо розмитим, щоб той, хто патрулює, не бачив нас. Він не заходить далеко в коридор". Він зробив паузу і посміхнувся. «Це дійсно спрацювало».
“Yeah, almost too easy,” Ilea said.
— Так, надто легко, — сказала Ілея.
“Hey, we’re staying vigilant, right? Let’s see what we’ve got,” he said, pushing the door open a little more.
"Гей, ми залишаємося пильними, так? Подивимося, що у нас вийшло, — сказав він, ще трохи відчинивши двері.
Ilea summoned one of her heavy gauntlets and set it down behind the door, adding her ash to wedge it in a way that even a fast-closing door would likely get stuck. She was just aiming to prevent the enchantments from reactivating so that they could teleport out if they needed to.
