І все це, як вона знала, допоможе і Клер, і Тріану. І вона сама, тому що її магія ставала крутішою, і вона могла битися з більш небезпечними монстрами.
She thought of the masked person she’d seen flying above Virilya, the power that they’d wielded. She thought of the basilisk, a four-mark beast, and the elves that had attacked Dawntree and Salia. There were a lot of dangers out there in the world, and she felt as if she couldn’t stand still. She had to face the next danger not only to survive but to then face the next challenge. And if there was nothing in her way, she would go out there and find it herself.
Вона подумала про людину в масці, яку вона бачила, що пролітала над Вірілією, про силу, якою вони володіли. Вона подумала про василіска, звіра з чотирма знаками, і про ельфів, які напали на Світанок і Салію. У світі було багато небезпек, і їй здавалося, що вона не може стояти на місці. Їй довелося зіткнутися з наступною небезпекою не тільки для того, щоб вижити, але й для того, щоб потім зіткнутися з наступним випробуванням. І якщо їй нічого не заважало, вона виходила туди і знаходила його сама.
Ilea smiled to herself, thinking of the Azarinth temple, of the wolves that had attacked her on her first day here. While she had long eclipsed them, she knew there was always another creature out there more dangerous than the last, a monster that would get her blood pumping, something worthy to fight, to defeat.
Ілея посміхнулася сама до себе, думаючи про храм Азаринта, про вовків, які напали на неї в перший день перебування тут. Хоча вона вже давно затьмарила їх, вона знала, що завжди є інша істота, небезпечніша за попередню, чудовисько, яке змусить її кров калатати, щось, гідне боротися, перемогти.
Always another drake.
Завжди ще один селезень.
FORTY-SEVEN
СО́РОК СІМ
Underground Paradise
Підземний рай
Ilea left soon after, though Terok stayed to discuss potential ways to at least get Elana out in a more reasonable time frame.
Незабаром після цього Ілея пішла, хоча Терок залишився, щоб обговорити потенційні способи принаймні вивезти Елану в більш розумні терміни.
When she walked into the cathedral, closing the double doors with the ash floating behind her, she found that Elfie had returned.
Коли вона увійшла до собору, зачинивши подвійні двері з попелом, що плив за нею, то побачила, що Елфі повернулася.
“Hey there, historian.”
— Привіт, історику.
The elf rolled his eyes before he looked back to the book he was reading.
Ельф закотив очі, перш ніж озирнутися на книгу, яку читав.
“Did the dwarf die?” he asked a moment later while Ilea checked her armor for damage.
«Гном помер?» — запитав він за мить, поки Ілея перевіряла свої обладунки на наявність пошкоджень.
The undead knights had barely scratched her, courtesy of her ash creation’s third tier. If she could somehow make it more durable, the stuff could replace her armor permanently.
Лицарі-мерці ледве подряпали її, завдяки третьому ярусу її попелу. Якби вона могла якимось чином зробити його більш міцним, матеріал міг би назавжди замінити її броню.
I’d never have to worry about steel again. That would be nice.
Мені більше ніколи не доведеться турбуватися про сталь. Це було б непогано.
“He should be fine if he doesn’t drunkenly stumble past his runes.”
«У нього все буде добре, якщо він не буде п'яно спотикатися повз свої руни».
The elf sat up and looked at her. “Did the key work?”
Ельф сів і подивився на неї. — Ключ спрацював?
“Question for a question. Why did I find elven armor in a Taleen dungeon? I thought you lot didn’t go down there?”
"Питання за питанням. Чому я знайшов ельфійські обладунки в підземеллі Талін? Я думала, що ти не спустився туди?
Ilea sat down with one arm resting on the chair, her head cocked to the side. The elf stared at her with his gray eyes.
Ілея сіла, поклавши одну руку на стілець, схиливши голову набік. Ельф дивився на неї своїми сірими очима.
“Either someone brought it there, or a cursed one died in the dungeon.”
«Або хтось приніс його туди, або проклятий помер у підземеллі».
“Cursed one?” Ilea asked. “So there are elves who enter dungeons?”
— Проклятий? — спитала Ілея. — То є ельфи, які заходять у підземелля?
When he didn’t answer, she smiled.
Коли він не відповів, вона посміхнулася.
“The key worked.”
«Ключ спрацював».
“That’s all?” he asked with a grin on his face, hissing a moment later. An amused sound, Ilea thought.
«Це все?» — запитав він з усмішкою на обличчі, прошипівши за мить. Веселий звук, подумала Ілея.
Ilea shrugged. “Questions and answers, Elfie. Isn’t that the bargain you suggested? You’re being a dick, so I’m being a dick.”
Ілея знизала плечима. "Запитання та відповіді, Елфі. Хіба це не та угода, яку ви запропонували? Ти член, отже, я член».
His claws dug into his chair, but his smile remained, a spark of either joy or madness reaching his eyes. Ilea couldn’t quite tell. He considered for a moment, then hissed again, as if he had come to a decision.
