Roland shook his head while walking past her, his fist hitting her in the shoulder with a strength that would down a normal city resident. She showed no reaction other than to just smile at his bare back as he began running toward the noise with powerful steps.
Роланд похитав головою, проходячи повз неї, і його кулак вдарив її в плече з такою силою, що вдарив би звичайного городянина. Вона не виявила жодної реакції, окрім як просто посміхнутися його голій спині, коли він почав бігти до шуму потужними кроками.
Shouts started to fill the caravan as the heavier sleepers roused. The roars of as yet unknown beasts joined the symphony of the night as Ilea twirled her heavy mace with the ease of a child playing with a rattle.
Крики заповнили караван, коли важчі шпали заворушилися. Рев ще невідомих звірів приєднався до симфонії ночі, коли Ілея крутила своєю важкою булавою з легкістю, як дитина, що грається з брязкальцем.
The moon illuminated her wide smile that was partially reflected in the polished steel.
Місяць осяяв її широку посмішку, яка частково відбивалася в полірованій сталі.
TWENTY-EIGHT
ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ
Actual Healing
Справжнє зцілення
Stalking the stinking humans, Kariik avoided the big burly ones. The smell of his brethren’s blood and the blood of the humans filled his nose, lifting him to the Plane of War. He ran by as one of his brothers was impaled by a spike of ice the size of his torso.
Переслідуючи смердючих людей, Каріїк уникав великих кремезних. Запах крові його братів і крові людей наповнив його ніс, піднявши його на План Війни. Він пробіг повз, коли одного з його братів проколов шматок льоду завбільшки з його тулуб.
Blood splattered as his packmate was torn to shreds by magic. In the distance, a woman with a big stick of metal was cleaving through a small group of his pack as they in turn tore one of the humans apart.
Кров бризкала, коли його товариша по зграї розірвало на шматки за помахом чарівної палички. Вдалині жінка з великою металевою палицею продиралася крізь невелику групу його зграї, а вони, у свою чергу, розривали одного з людей на частини.
The moonlight filled Kariik with power as he finally found his own prey.
Місячне світло наповнило Каріїка силою, коли він нарешті знайшов власну здобич.
Blue eyes stared into his own but the fear he so anticipated was absent. Instead, the human’s expression was strange as the corners of its mouth lifted up.
Блакитні очі втупилися в його власні, але страху, якого він так очікував, не було. Натомість вираз обличчя людини був дивним, коли куточки її рота піднялися вгору.
Kariik raised his clawed arm to deliver death.
Каріїк підняв пазуристу руку, щоб врятувати смерть.
*
A dull sound filled her ears as her mace impacted the creature’s face, killing it instantly.
Глухий звук наповнив її вуха, коли її булава вдарилася об обличчя істоти, миттєво вбивши її.
These would be creepy, but they have nothing on a certain bartender.
Це було б моторошно, але вони не мають нічого спільного з певним барменом.
Turning around, another two of the bipedal creatures ran toward her. She identified one of them as she dodged a clawed hand that sailed inches past her head.
Обернувшись, до неї побігли ще двоє двоногих істот. Вона впізнала одну з них, коли ухилялася від пазуристої руки, яка пропливала в сантиметрах повз її голову.
[Nazark – level 42]
[Назарк – рівень 42]
The beasts were nearly two meters tall and very thin, patches of fur covering parts of their wiry, hunched, humanoid bodies. Their claws were almost a full foot long and a bird-like mouth lined with sharp teeth extended forward from their heads, two dark pupils in each eye reflecting the moonlight in an eery manner.
Звірі були майже два метри заввишки і дуже худі, клапті хутра покривали частини їхніх жилавих, згорблених гуманоїдних тіл. Їхні кігті були майже на цілу стопу завдовжки, а пташина паща з гострими зубами простягалася вперед від голови, по дві темні зіниці в кожному оці, що моторошно відбивали місячне світло.
The beast stopped in its tracks, held back by the knee she had thrust into its path. The force of the beast and her leg’s speed combined to create a rather impressive amount of kinetic energy that was released into the creature’s bones and organs upon impact.
Звір зупинився, стримуваний коліном, яке вона встромила на його шляху. Сила звіра і швидкість її ноги в сукупності створили досить вражаючу кількість кінетичної енергії, яка при ударі вивільнялася в кістки і органи істоти.
Releasing Destruction with her hit seemed unnecessary as the nazark died immediately, blood and flesh spraying from its back.
Випускати Destruction своїм ударом здавалося непотрібним, оскільки назарк помер негайно, кров і плоть бризнули з його спини.
Her second foe managed to stop and turn around. While fleeing, its speed increased dramatically, now fueled by terror instead of bloodlust. She threw her mace at its back, but it impacted a tree a full two meters to the left of the retreating creature.
