"Як ви не втратили свідомість? Я не повірю, що у вас ніколи не закінчується мана, навіть при медитації», — сказав він, закінчуючи прибирання.
“We all have our secrets, druid,” she smiled, at which he chuckled tiredly.
— У кожного з нас є свої таємниці, друїд, — вона посміхнулася, на що він втомлено посміхнувся.
“I’ll go rest then. Maybe it’s the moonlight, but you don’t seem like you need any rest. See you around – and good work,” Sebastian said, and he turned to leave for his tent.
— Тоді я піду відпочиваю. Можливо, це місячне сяйво, але вам здається, що відпочинок вам не потрібен. До зустрічі – і гарної роботи, – сказав Себастьян і повернувся, щоб піти до свого намету.
Ilea stood there, continuing to clean herself while staring at the blood on the ground. Guess there’s a reason people don’t leave their cities…
Ілея стояла, продовжуючи прибиратися, дивлячись на кров на землі. Мабуть, є причина, чому люди не виїжджають зі своїх міст...
She took two of the unused buckets of water and walked to Roland’s tent. He wasn’t there, though she found this unsurprising. Leaving one of the buckets there, she took the other through the edge of the caravan circle and moved into the woods, taking care not to alert any of the guards.
Вона взяла два невикористаних відра води і пішла до намету Роланда. Його там не було, хоча її це не здивувало. Залишивши там одне з відер, вона провела друге через край караванного кола і рушила в ліс, намагаючись не попередити нікого з охоронців.
Out of sight, she undressed and started cleaning all of herself. The cold air and water don’t even slightly bother me anymore. This would already be very dangerous back on Earth. Here, though…
Зникнувши з очей, вона роздягнулася і почала прибирати. Холодне повітря і вода мене вже навіть трохи не турбують. Це вже було б дуже небезпечно на Землі. Ось, правда...
Ilea looked down at her hands and clenched them into fists. When she was done a short time later, she went back. She sat down on the grass next to Roland’s tent and started eating something. There had been no time to stop while healing, and the continuous use of her mana had made her ravenous. A number of full meals later, Roland came back.
Ілея подивилася на свої руки і стиснула їх у кулаки. Коли вона закінчила через деякий час, вона повернулася назад. Вона сіла на траву біля намету Роланда і почала щось їсти. Не було часу зупинитися під час зцілення, а постійне використання її мани зробило її ненажерливою. Через кілька повноцінних обідів Роланд повернувся.
Several cuts could be seen on his still naked torso, and some new scratches adorned his helmet. His axes told another story though, being nearly completely dark red with blood.
На його ще оголеному торсі було видно кілька порізів, а шолом прикрашали нові подряпини. Однак його сокири розповідали іншу історію, майже повністю темно-червоні від крові.
“You alright?” she asked, chewing on some hard cheese.
«З тобою все гаразд?» — запитала вона, жуючи твердий сир.
Roland just sat down next to her and fell on his back while grunting affirmatively. She still checked him with a quick touch, but none of his injuries were severe. He had an ability to heal some of the damage himself after all. And she’d learned he liked to feel the injuries of his battles.
Роланд просто сів поруч з нею і впав на спину, ствердно хрюкаючи. Вона все ще перевіряла його швидким дотиком, але жодна з його травм не була серйозною. Зрештою, він мав здатність самостійно зцілювати деякі пошкодження. І вона зрозуміла, що йому подобається відчувати травми своїх боїв.
He fell asleep soon after this, which was when she healed the rest of his cuts. Ilea stayed by his side until early morning, humming otherworldly tunes.
Незабаром після цього він заснув, і саме тоді вона загоїла решту його порізів. Ілея залишалася поруч з ним до самого ранку, наспівуючи потойбічні мелодії.
Everyone was woken up before the suns rose, voluntarily or not.
Всіх будили ще до того, як зійшло сонце, добровільно чи ні.
“Come on, move, move! I want everyone to be ready for departure in thirty minutes!” Arven was shouting through the camp. His armor still had smudges of blood on it, not unlike Ilea’s.
— Давай, рухайся, рухайся! Я хочу, щоб за тридцять хвилин усі були готові до від'їзду!» — кричав Арвен на весь табір. На його обладунках все ще були плями крові, як у Ілеї.
She had put it on again after healing Roland but not before cleaning it as well as she could with half of the water she had left.
Вона знову одягла його після того, як зцілила Роланда, але не раніше, ніж вимила його так добре, як могла, половиною води, що залишилася.
A groan caught her attention, and she saw a zombie-like Roland rising to his feet from exactly where he had collapsed the night before.
Її увагу привернув стогін, і вона побачила, як схожий на зомбі Роланд піднявся на ноги саме з того місця, де він упав минулої ночі.
“What happened? I have a bloody headache,” he said before falling into a coughing fit.
