Її другий ворог зумів зупинитися і розвернутися. Під час втечі його швидкість різко зросла, тепер підживлюючись жахом, а не жагою крові. Вона кинула булаву йому в спину, але вона вдарилася об дерево на цілих два метри лівіше від істоти, що відступала.
“My throwing sucks…”
«Моє метання – відстій...»
Walking over to the tree, she ripped the mace back out. The noise of fighting and magical explosions was only sporadically heard now, so Ilea focused on the several shouts of “Healer!” that came from all around.
Підійшовши до дерева, вона вирвала булаву. Шум боїв і магічних вибухів тепер було чути лише епізодично, тому Ілея зосередилася на кількох вигуках «Цілитель!», що лунали звідусіль.
She moved through the forest at a high speed, stopping only to stabilize the wounded warriors and mages. Some with worse wounds than others she took more time on, some she ignored completely.
Вона рухалася лісом на великій швидкості, зупиняючись лише для стабілізації поранених воїнів і магів. Деякі з них мали гірші рани, ніж інші, на деякі вона витрачала більше часу, на деякі повністю ігнорувала.
“He won’t die. You two, stop his bleeding,” she told the two people watching her look over a wailing mage with what she considered was barely a paper cut but, to him, was obviously a horrible gash before she stormed off again.
"Він не помре. Ви двоє, зупиніть його кровотечу», — сказала вона двом людям, спостерігаючи, як вона дивиться на мага, що плаче, з тим, що вона вважала ледь порізаним папером, але для нього це було очевидно жахливою раною, перш ніж вона знову кинулася навтьоки.
Stabilizing eight more badly wounded individuals from that devastating initial clash, she made sure to backtrack and heal them more thoroughly. During the next two hours of steadily dwindling battle, Ilea sent those who were too injured to fight to the caravan where the other healers could take care of them.
Стабілізувавши ще вісьмох важко поранених після того руйнівного початкового зіткнення, вона подбала про те, щоб відступити назад і вилікувати їх ретельніше. Протягом наступних двох годин битви, яка постійно зменшувалася, Ілея відправляла тих, хто був занадто поранений, щоб битися, до каравану, де інші цілителі могли б подбати про них.
*
Ilea listened to the near silence after the din of battle finally ceased. She started to meditate as she soaked in the now peaceful night. When she was half full on mana, she started to move through the remaining injured.
Ілея прислухалася до майже тиші після того, як гомін битви нарешті припинився. Вона почала медитувати, занурюючись у тепер мирну ніч. Коли вона наполовину наїлася мани, вона почала рухатися через решту поранених.
The beasts had left nasty cuts with their massive claws, and many of the half-dressed warriors and mages had had difficulty combating the monsters in the dark of night.
Звірі залишили неприємні порізи своїми масивними кігтями, і багатьом напіводягненим воїнам і магам було важко боротися з чудовиськами в темряві ночі.
Another three hours passed as people came and went, some thanking her for the healing, others begging her to check up on teammates or friends.
Минуло ще три години, коли люди приходили і йшли, одні дякували їй за зцілення, інші благали перевірити товаришів по команді або друзів.
“I need more fresh water,” Ilea said to two watching adventurers, who sprang into action, running off at full speed.
— Мені потрібно більше прісної води, — сказала Ілея двом шукачам пригод, які кинулися в бій, тікаючи на повній швидкості.
“You should get buckets, you idiots,” she called after them, turning around while cleaning her bare arms of blood with an already stained cloth.
— Ви повинні дістати відра, ідіоти, — гукнула вона їм навздогін, обернувшись, очищаючи голі руки від крові вже забрудненою ганчіркою.
She had removed her armor after the battle so as not to drench it in even more blood, thinking I’ll have to clean all that…
Після бою вона зняла з себе обладунки, щоб не обливати їх ще більшою кров'ю, думаючи, що мені доведеться все це почистити...
Chloe had passed out half an hour into healing the people brought to the center of the circle of the wagons, her mana running dry. She had been too focused to notice herself waning but had worked hard for that time, taking some stress off the two more experienced healers.
Хлоя втратила свідомість за півгодини, щоб зцілити людей, яких привели в центр кола вагонів, і її мана висохла. Вона була занадто зосереджена, щоб помітити, що слабшає, але наполегливо працювала протягом цього часу, знімаючи стрес з двох більш досвідчених цілителів.
Sebastian was apparently some kind of druid and could work on several people at the same time. His healing was much less focused than Ilea’s second stage Reconstruction but nearly as strong. He had two healing classes working in tandem, after all. If his skills had been in the second stage as well, he would have been much more efficient than her.
