Some grumbles could be heard, and there was some questioning about the cave system. Roland, having now descended from the wagon, started to explain when he saw Ilea’s face. For some reason, he seemed to think she knew very little of the world.
Було чути якесь бурчання, були якісь сумніви щодо печерної системи. Роланд, зійшовши з воза, почав пояснювати, коли побачив обличчя Ілеї. Йому чомусь здавалося, що вона дуже мало знає про світ.
Some of his theories as to her ignorance involved her being an escaped slave or a sheltered noble. Apparently he would’ve bet on the latter if he had to. Ilea didn’t think she acted like a noble though.
Деякі з його теорій щодо її невігластва передбачали, що вона була рабинею-втікачкою або дворянкою, яка перебувала в притулку. Судячи з усього, він зробив би ставку на останнє, якби довелося. Однак Ілея не думала, що поводиться як вельможа.
“They’re largely unexplored, which is why nobody should wander off. Not that anyone has so far. We’ll be in a much more defensible position though, and there will be much less open space to keep an eye on – so I get his reasoning.”
"Вони значною мірою недосліджені, тому ніхто не повинен блукати. Поки що ні в кого немає. Однак ми будемо в набагато більш захищеній позиції, і буде набагато менше вільного простору, за яким можна стежити – тому я розумію його міркування».
Ilea nodded at that and continued staring above her as she twirled around. Forming a hashtag with her fingers, she looked toward Roland and said, “Hashtag traveling!”
Ілея кивнула на це і продовжувала дивитися над нею, кружляючи навколо. Сформувавши пальцями хештег, вона подивилася на Роланда і сказала: «Хештег подорожує!»
“You’re fucking weird, Ilea.”
— Ти до біса дивна, Ілеє.
He started to build his tent, ignoring the chuckling idiot next to him. Sebastian and Chloe joined them for dinner as they sometimes had in the past week.
Він почав будувати свій намет, не звертаючи уваги на ідіота, що сміявся поруч з ним. Себастьян і Хлоя приєдналися до них за вечерею, як це іноді траплялося минулого тижня.
Chloe was still a bit shaken up by what had happened two days ago, but she was taking it well. Much better than I did, Ilea thought as she remembered her first encounter with a drake.
Хлоя все ще була трохи приголомшена тим, що сталося два дні тому, але вона сприйняла це добре. Набагато краще, ніж я, подумала Ілея, згадуючи свою першу зустріч із селезнем.
“What are your plans once we’re in Salia?” Chloe asked her. She had tried to make conversation with Ilea every time she’d had the chance. Ilea found it endearing, as the girl was obviously looking up to the experienced healer, but a bit annoying too. She didn’t hate socializing even though she enjoyed her time alone the most, but this felt more like being a manager or a team leader. Not something she had ever wanted to be.
— Які у вас плани, коли ми будемо в Салії? — запитала її Хлоя. Вона намагалася завести розмову з Ілеєю щоразу, коли випадала нагода. Ілея знайшла це милим, оскільки дівчина, очевидно, рівнялася на досвідченого цілителя, але й трохи дратувала. Вона не ненавиділа спілкування, хоча найбільше їй подобалося проводити час на самоті, але це було більше схоже на те, щоб бути менеджером або лідером команди. Це не те, чим вона ніколи не хотіла бути.
“I don’t know yet. Explore the city a little?” Chloe seemed confused at her answer. It seemed her sentiment wasn’t one very common in these parts.
"Я ще не знаю. Трохи дослідити місто?» Хлоя, здавалося, була збентежена своєю відповіддю. Здавалося, що її почуття не дуже поширені в цих краях.
And here I thought adventurers were adventurers and not just gold diggers… Then again, I shouldn’t base my knowledge of the people in Elos on one teenage girl’s reaction.
І тут я подумав, що авантюристи – це авантюристи, а не просто золотошукачі... Знову ж таки, я не повинен засновувати свої знання про людей в Елосі на реакції однієї дівчинки-підлітка.
They continued talking for a while and then enjoyed the bards playing some tunes. Admiring the stars while a bonfire crackled next to you and a bard played a jaunty tune was certainly a very nice position to be in.
Вони продовжували розмовляти деякий час, а потім насолоджувалися тим, як барди грали кілька мелодій. Милуватися зірками, коли поруч з тобою потріскує багаття, а бард грає веселу мелодію, безумовно, було дуже приємною позицією.
Although Walter was better.
Хоча Уолтер був кращим.
Arven’s decision to camp inside the canyon was proven to be the right one as they saw the nazarks coming from a couple of hundred meters away. There wasn’t enough cover to hide the nearly two hundred of them as they moved in, and their battle cries certainly didn’t help their attempts at stealth either.
