Масивні крижані лопаті розбилися об голову василіска, не завдавши помітної шкоди. Однак він переключився на жінку і ковзнув до неї за одне серцебиття, його паща роззявилася, щоб харчуватися.
One of the warriors, Arven recalled his name was Jacet, struck the beast from the side with a powerful shield bash, redirecting its strike enough so that its jaws tore away scraps of Mia’s bloodied robe instead of the already damaged body beneath. The snake smashed into the stone wall of the canyon as the survivors regrouped.
Один з воїнів, як згадував Арвен, звали його Джесет, вдарив звіра збоку потужним ударом щита, перенаправивши його удар настільки, що його щелепи відірвали клаптики закривавленого халата Мії замість вже пошкодженого тіла під ним. Змія врізалася в кам'яну стіну каньйону, коли ті, хто вижив, перегрупувалися.
“We need to get further away from the carts! We still have a healer!” Arven shouted and gestured at them to follow him.
— Треба відійти подалі від возів! У нас ще є цілитель!» — крикнув Арвен і жестом показав їм, щоб вони йшли за ним.
“Keep attacking!” he shouted to the mages and rangers, who continued firing volleys of fire magic, rocks, and arrows toward the beast as it slowly turned away from the cracked stone wall.
«Продовжуйте атакувати!» — крикнув він магам і рейнджерам, які продовжували стріляти залпами магії вогню, камінням і стрілами в бік звіра, коли той повільно відвертався від тріснутої кам'яної стіни.
Its mouth opened, and moments before the horrifying sound emanated from within, Arven shouted “Fortify!”, activating one of his top-tier abilities. The hiss made them all clench their teeth, but they weren’t overwhelmed by the pressure this time with the support of his ability.
Його рот відкрився, і за мить до того, як жахливий звук долинув зсередини, Арвен вигукнув «Зміцніть!», активувавши одну зі своїх здібностей найвищого рівня. Шипіння змусило їх усіх стиснути зуби, але цього разу вони не були пригнічені тиском за підтримки його здібностей.
“Now come at me, you bastard! We’ll show you humanity’s power!” Arven shouted in defiance as the basilisk lifted its head, towering nearly three stories high with wings each as long and wide as a barn door.
— А тепер іди на мене, сволота! Ми покажемо вам силу людства!» — зухвало вигукнув Арвен, коли василіск підняв голову, що височіла майже на три поверхи з крилами, кожне з яких було довгим і широким, як двері сараю.
*
“Run!” Ilea shouted at the woman she had just healed. All the adventurers and guards who were still alive were now heading out of the canyon. Some of them had started helping to clear debris and help the civilians out of the wreckage. The ones still alive, at least.
— Біжи! — крикнула Ілея на жінку, яку щойно зцілила. Всі шукачі пригод і охоронці, які ще були живі, тепер прямували з каньйону. Деякі з них почали допомагати розбирати завали та допомагати мирним жителям розбирати уламки. Принаймні ті, що ще живі.
Ilea turned back to the wreckage, working even faster at clearing it than the warriors and defenders close to her. She flung hundreds of kilograms’ worth of wood away as if it was tinder.
Ілея повернулася до уламків, працюючи над їх розчищенням навіть швидше, ніж воїни та захисники, що знаходилися поруч із нею. Вона викинула сотні кілограмів дров, наче трут.
Another one… She grabbed a half-mushed corpse from the wreckage. She held back a gag of disgust as she unceremoniously tossed the ruined corpse behind her. I don’t have time for respect or revulsion…
Ще одна... Вона схопила з-під уламків напіврозім'ятий труп. Вона стримувала кляп огиди, безцеремонно кидаючи за собою зруйнований труп. У мене немає часу на повагу чи відразу...
She knew that she’d have to work through what she was seeing right now sometime, should she survive. That time wasn’t now though – there still were lives to be saved.
Вона знала, що колись їй доведеться пережити те, що вона бачить зараз, якщо вона виживе. Але цей час не настав – ще залишалися життя, які потрібно було врятувати.
Another piece of wood was thrown away, revealing part of another body. Then it gave a soft whimper. It sounded familiar.
Ще один шматок дерева викинули, оголивши частину іншого тіла. Потім тихо заскиглило. Це звучало знайомо.
“Chloe! Oh no…” Ilea whispered at the sight of the wounded girl. She was bleeding from numerous places and appeared partially crushed. But she was alive. Ilea carefully started healing her.
— Хлоя! О ні..." — прошепотіла Ілея, побачивши поранену дівчину. Вона стікала кров'ю з багатьох місць і виглядала частково розчавленою. Але вона була жива. Ілея обережно почала її лікувати.
“Circulate the mana through yourself. I know you can do it!” she said while working on the worst damage. The girl had miraculously survived standing inside the cart circle with the merchants and civilians.
«Розповсюджуйте ману через себе. Я знаю, що ти зможеш це зробити!» — сказала вона, працюючи над найгіршими пошкодженнями. Дівчина дивом вижила, стоячи всередині воза-кола з купцями та цивільними.
