“Mia, you think we can give them some more time?” Arven asked the ice mage, who somehow still managed to look dignified with her dress in tatters and blood pooling at her feet from her barely healed wound. She smiled at him as her mana condensed.
— Міа, як ти думаєш, ми можемо дати їм ще трохи часу? — спитав Арвен у крижаного мага, який якимось чином все ще примудрявся виглядати гідно з сукнею в лахмітті та кров'ю, що стікала біля її ніг із ледь загоєної рани. Вона посміхнулася йому, коли її мана згустилася.
*
Ilea blinked under the fast-moving head of the basilisk and delivered punch after punch into the hard scales of its body. The impacts felt off, like she was punching cold stone rather than scaled flesh. Nothing even slowed the beast, and it was careful now not to let her get close to its head.
Ілея моргнула під головою василіска, що швидко рухалася, і завдавала удар за ударом у тверду луску його тіла. Удари відчувалися так, ніби вона била холодним каменем, а не лускатою плоттю. Ніщо навіть не сповільнювало звіра, і тепер він був обережний, щоб не підпустити його близько до голови.
Both Ilea and the monster noticed the mana buildup coming from below. The basilisk darted toward the mage, and Ilea took the moment of redirected attention to blink above the monster and deliver a devastating kick with her heel to the base of its skull.
І Ілея, і чудовисько помітили накопичення мани, що надходило знизу. Василіск кинувся до мага, і Ілея скористалася моментом перенаправлення уваги, щоб моргнути над чудовиськом і завдати нищівного удару п'ятою в основу його черепа.
The beast crashed into the stone below, and Ilea was propelled forward by both the impact of her kick and the speed of the basilisk. She felt the wave of ice pass below her before she landed behind the remaining warrior and mage.
Звір врізався в камінь внизу, і Ілея була посунута вперед як ударом її ноги, так і швидкістю василіска. Вона відчула, як хвиля льоду пройшла під нею, перш ніж вона приземлилася позаду воїна і мага, що залишилися.
Turning around, she saw the monster was thrashing about, its healthy wing and snout frozen in place, both stuck to the ground. Mia collapsed and was caught by Arven, who then dashed toward Ilea.
Обернувшись, вона побачила, що чудовисько метушилося, його здорове крило і морда застигли на місці, обидва прилипли до землі. Мія впала і була спіймана Арвеном, який потім кинувся до Ілеї.
“Time to leave!” he shouted, and she quickly followed.
«Час іти!» — крикнув він, і вона швидко пішла за нею.
Tom, the green-leathered rogue, had managed to get the remaining warrior, Ryan, back to his feet, and soon they were running parallel to Ilea and Arven. There was no sight of Sebastian or anybody else in the chasm.
Том, розбійник із зеленою шкірою, зумів підняти на ноги воїна, що залишився, Раяна, і незабаром вони бігли паралельно Ілеї та Арвену. У прірві не було видно ні Себастьяна, ні будь-кого іншого.
Another hiss echoed through the air, and Ilea looked back to see the basilisk lifting itself up, cracking the ice on its wing. Its eyes focused on Ilea and Arven as it slithered closer to them. Its speed didn’t match theirs, apparently unsure if it should let them go.
Ще одне шипіння пролунало в повітрі, і Ілея озирнулася і побачила, як василіск піднявся вгору, тріснувши кригою на своєму крилі. Його погляд зосередився на Ілеї та Арвен, коли він підсунувся до них ближче. Його швидкість не збігалася з їхньою, мабуть, не знаючи, чи варто їх відпускати.
It hissed once more, and Ilea could have sworn its form began to fade. It flickered once more, and the creature looked their way as its wings moved, lifting it off the ground once more.
Він знову зашипів, і Ілея могла б заприсягтися, що його форма почала тьмяніти. Він знову замерехтів, і істота подивилася в їхній бік, коли її крила ворушилися, знову піднявши її над землею.
I’ll be back for you, my friend, Ilea thought, looking over her shoulder at the beast and the pile of bodies before it.
Я повернуся за тобою, друже мій, — подумала Ілея, дивлячись через плече на звіра і купу трупів перед ним.
Just you wait.
Просто почекайте.
THIRTY
ТРИДЦЯТЬ
Claymore
Клеймор
Roland waded through the nazarks before him, slicing through their grasping limbs with his axes. After being freed from the paralysis, some of them had turned on the vulnerable humans fleeing behind and between them.
Роланд продирався крізь назарків, що стояли перед ним, перерізаючи сокирами їхні хапальні кінцівки. Звільнившись від паралічу, деякі з них накинулися на вразливих людей, які тікали позаду і між ними.
As the terror of hearing and seeing the basilisk left the nazarks, they were again filled with bloodlust and revenge.
Коли жах почути і побачити василіска покинув назарків, вони знову наповнилися кровожерливістю і помстою.
Roland didn’t care much. He welcomed the fight, and these were certainly enemies he could face.
Роланда це не дуже хвилювало. Він вітав бій, і це, безперечно, були вороги, з якими він міг зіткнутися.
