Глухий гуркіт, що долинув з провулка позаду машини, скріпив угоду. Ілея ледве ухилилася від металевого слимака, а потім швидко кліпнула шістьма лезами, щоб пожинати своє життя.
She grabbed her pack with her uninjured arm and blinked another two times into the closest building behind her, retreating back into the alley where she had first come from. Not stopping, she blinked again and again until she sat behind a wall on the first floor of the large building with the flagpoles overlooking the fountain square.
Вона схопила рюкзак неушкодженою рукою і ще два рази моргнула в найближчу будівлю позаду себе, відступивши назад у провулок, звідки вперше прийшла. Не зупиняючись, вона кліпала очима знову і знову, поки не сіла за стіною на першому поверсі великої будівлі з флагштоками з видом на площу фонтанів.
Breathing heavily, Ilea waited while using Reconstruction on her arm. Looking down on it, the creature’s bladed arms had cut through it like a sushi knife through cheesecake.
Важко дихаючи, Ілея чекала, поки наносив Реконструкцію на руку. Дивлячись на нього зверхньо, лезові руки істоти прорізали його, як ніж для суші в чізкейку.
Pain Tolerance is good and bad then, eh?
Толерантність до болю – це добре і погано, еге ж?
She winced as she looked at the bone-deep cut that was slowly closing.
Вона здригнулася, дивлячись на поріз, завглибшки до кісток, який повільно закривався.
A minute passed, then two. Ten minutes of waiting, counting her heartbeat, and listening later, Ilea looked out onto the square, but there was no sign of the creature.
Минула хвилина, потім дві. Десять хвилин чекаючи, рахуючи своє серцебиття і прислухаючись пізніше, Ілея визирнула на площу, але не побачила жодних ознак істоти.
She sat back down behind the wall and breathed out. The wound had closed after a minute of healing, but the smell of the blood on the ground would give her away. Provided the creatures had a sense of smell. She blinked again, going even further back into one of the houses in the very first alley.
Вона сіла за стіну і видихнула. Рана загоїлася через хвилину, але запах крові на землі видав її. За умови, що істоти мали нюх. Вона знову кліпнула очима, зайшовши ще далі в один з будинків у першому ж провулку.
That thing is too much… no wonder those adventurers were sliced apart.
Це вже занадто... Не дивно, що ці авантюристи були розбиті на частини.
Even the long-ranged guardian would have been too much for her if she couldn’t teleport several times in quick succession to close the distance. Since the sword guardian had a way to counter that tactic, it meant there was no way for her to win, not with how little damage she did.
Навіть дальній охоронець був би для неї занадто важким, якби вона не змогла телепортуватися кілька разів поспіль, щоб скоротити дистанцію. Оскільки охоронець меча мав спосіб протистояти цій тактиці, це означало, що для неї не було способу перемогти, не зважаючи на те, наскільки малою шкодою вона завдала.
Fucking ridiculous… I can punch a hole into a wall but can’t damage some creepy insect robot? At least I can avoid fighting them easily enough.
До біса смішно... Я можу пробити дірку в стіні, але не можу пошкодити якогось моторошного робота-комаху? Принаймні я можу уникнути боротьби з ними досить легко.
Thinking of the sliced-up corpses, she shuddered, suddenly thankful again for her evasion skills, speed, and ability to heal.
Подумавши про порізані трупи, вона здригнулася, раптом знову подякувавши за свої навички ухилення, швидкість і здатність зцілюватися.
What should I tell Alice? Ilea sat there for another ten minutes before slapping herself lightly on each of her cheeks. There’s still another street… and there was a destroyed guardian there. Maybe some of the people she sent made it through. If I can find and help them with healing or distracting machines, then perhaps that will be enough.
Що я маю сказати Алісі? Ілея просиділа там ще десять хвилин, перш ніж легенько ляснула себе по щоках. Є ще одна вулиця... І там був знищений охоронець. Можливо, хтось із тих, кого вона послала, встиг. Якщо я зможу знайти і допомогти їм з лікувальними або відволікаючими машинами, то, можливо, цього буде достатньо.
Having found another target to work toward, Ilea checked the square again, but it was as empty as before. She blinked down onto the ground and approached the remains of the guardian at the start of the other side street.
Знайшовши іншу ціль для роботи, Ілея знову перевірила квадрат, але він був таким же порожнім, як і раніше. Вона кліпнула очима на землю і підійшла до останків охоронця на початку іншої бічної вулиці.
That one has sword arms. Being able to discern the parts better now that she’d seen the guardians in action, she was sure. A slight smile formed on her lips as she walked down the street, checking every house for guardians.
