“Any idea what they mean?” she shouted as she shifted herself to land once more between some spikes. The same thing happened as before – a spear shot out from where she landed, but she was already in the air again. She could’ve simply blinked back to the others, but that would mean no safe passage would be possible for them.
«Маєте уявлення, що вони означають?» — вигукнула вона, щоб знову приземлитися між шипами. Сталося те ж саме, що і раніше – спис вилетів з того місця, де вона приземлилася, але вона вже знову була в повітрі. Вона могла б просто моргнути у відповідь іншим, але це означало б, що для них не було б безпечного проходу.
“No, I don’t know the runes!” Edwin’s shout reached her ears as she landed again.
— Ні, я не знаю рун! Крик Едвіна дійшов до її вух, коли вона знову приземлилася.
Well, too bad… but if it’s a game, why not cheat? Throw at me what you got, dwarves. I have fists of iron.
Ну, шкода... Але якщо це гра, чому б не схитрувати? Киньте в мене те, що у вас є, гноми. У мене залізні кулаки.
Her arm shot out and punched into one of the spikes. A very slight dent formed before she had to blink away again.
Її рука вистрілила і влучила в один із шипів. Утворилася дуже невелика вм'ятина, перш ніж їй довелося знову моргнути.
Ilea blinked around, kicking and punching at the spikes where she could. Dents formed, and soon she found herself balancing on top of a bent spike that couldn’t hurt her anymore from that angle. Other spikes around her shot up, but they couldn’t reach her.
Ілея кліпала очима, б'ючи ногами і кулаками по шипах, де тільки могла. Утворилися вм'ятини, і незабаром вона виявила, що балансує на вершині зігнутого шипа, який більше не міг завдати їй шкоди під цим кутом. Інші шипи навколо неї злетіли вгору, але вони не могли до неї дістатися.
Edwin whistled softly and seemed to be impressed by her outside-the-box thinking. His sister cheered like a lunatic next to him.
Едвін тихо свиснув і, здавалося, був вражений її нестандартним мисленням. Його сестра аплодувала, як божевільна, поруч з ним.
Ilea made a bit of a show of it as she bowed a couple of times before continuing her assault on the metal spikes. After damaging nearly ten of them, a loud mechanical noise could be heard and all of them vanished into the ground. Some got stuck partway because of their bent state.
Ілея трохи продемонструвала це, вклонившись кілька разів, перш ніж продовжити свій напад на металеві шипи. Після пошкодження майже десяти з них було чути гучний механічний шум, і всі вони зникли в землі. Деякі застрягли на півдорозі через зігнутий стан.
Ilea was suspended in the air – the spike she’d been standing on having retracted – when all the spikes were suddenly completely ejected out from the floor and roof like arrows. One spike smashed through her leg and two went through her torso.
Ілея зависла в повітрі – шип, на якому вона стояла, втягнувся, – коли всі шипи раптом повністю вилетіли з підлоги та даху, як стріли. Один шип пробив їй ногу, а два – тулуб.
Felicia’s cheer turned into a scream as all the spears and a skewered Ilea landed on the ground. A lot of the spikes now dug deep into the ground or roof. Aliana winced at the sight, and Edwin stopped Felicia from running in.
Радісні вигуки Феліції перетворилися на крик, коли всі списи та перекошена Ілея впали на землю. Багато шипів тепер глибоко вкопані в землю або дах. Аліана здригнулася, побачивши це, і Едвін зупинив Феліцію.
“She should be alive Felicia, don’t run in yet, the Taleen have a way of—”
— Вона має бути жива, Феліція, поки що не забігай, у Талінів є спосіб...
Edwin was interrupted by a roar of fire that burst out from the openings that the spears had just been ejected from.
Едвіна перервав гуркіт вогню, що вирвався з отворів, з яких щойно були викинуті списи.
The last thing Ilea saw before she was bathed in fire was Edwin hugging his crying sister to his chest.
Останнє, що побачила Ілея перед тим, як її купали у вогні, це те, що Едвін пригорнув до грудей свою заплакану сестру.
Laughter rang through the chamber.
У залі пролунав сміх.
“Fire? Is that all you’ve got?” Ilea cackled. She parted the flames, kneeling on the scorched stone, and the spears that pierced her held her up as blood soaked her armor. She smiled a bloody smile as she locked eyes with Edwin.
"Пожежа? Це все, що у вас є?» — зареготала Ілея. Вона розсунула полум'я, стоячи навколішки на обпаленому камені, і списи, що пронизували її, тримали її, коли кров просочувала її обладунки. Вона криваво посміхнулася, заплющивши очі на Едвіна.
“Ferocious…” Edwin started to say, but his voice was overshadowed by the laughing and the firestorm.
«Лютий...» Едвін почав говорити, але його голос був затьмарений сміхом і вогняною бурею.
Ilea smiled as the fire died down and she stopped manipulating the flames away from her body. Lucky it wasn’t poison gas or something like that…
Ілея посміхнулася, коли вогонь згас, і вона перестала маніпулювати полум'ям від свого тіла. Пощастило, що це був не отруйний газ чи щось подібне...
