Ilea shrugged and walked through the still boiling hot water with her sphere active. There was indeed machinery below the ground, but it seemed that the monster or something else had already worked hard to destroy most of it. There were cracks and gashes in the ground, rendering the exit points of whatever unholy hell the dwarves would’ve unleashed here unusable.
Ілея знизала плечима і пройшлася по ще киплячій воді з активною сферою. Під землею справді була техніка, але здавалося, що чудовисько чи щось інше вже доклало чимало зусиль, щоб знищити більшу її частину. У землі були тріщини та подряпини, які робили непридатними для використання місця виходу з будь-якого нечестивого пекла, яке гноми розв'язали б тут.
“I’m done,” Ilea said after checking the hall carefully for around twenty minutes. “Most of it seems destroyed, and if we steer clear from the edges of the room, we’ll be fine.”
— Я закінчила, — сказала Ілея, уважно оглянувши зал хвилин двадцять. «Більша частина здається зруйнованою, і якщо ми триматимемося подалі від країв кімнати, у нас все буде добре».
Edwin answered by getting up and giving his notebook to Aliana for storage.
У відповідь Едвін підвівся і віддав свій блокнот Аліані на зберігання.
“So, we have three exits from here. I do believe we’re getting closer to the armory,” Edwin said as he walked closer to the biggest door. “This should be it,” Ilea heard him mumble with her enhanced senses.
"Отже, у нас є три виходи звідси. Я вірю, що ми наближаємося до зброярні, — сказав Едвін, підходячи ближче до найбільших дверей. — Так і має бути, — почула Ілея, як він бурмотів своїм загостреним чуттям.
Should be what? she wondered, but she didn’t bother asking him. The trio had been completely silent about why they were here up until now and had never once answered questions about it.
Має бути що? Вона здивувалася, але не спромоглася його розпитати. Трійця до цього часу зовсім мовчала про те, чому вони тут, і жодного разу не відповіла на запитання про це.
Edwin looked intensely at the rune above the door before motioning for Ilea to continue on.
Едвін напружено подивився на руну над дверима, перш ніж попросити Ілею продовжити.
She nodded and set off down the corridor that led further down from the hall that had been filled with water.
Вона кивнула і пішла коридором, що вів далі вниз від зали, заповненої водою.
Let’s see what they’re looking for.
Давайте подивимося, що вони шукають.
As she walked, she thought about her situation for a while, hoping there wouldn’t be a trap that actually managed to end her.
Йдучи, вона деякий час думала про своє становище, сподіваючись, що не буде пастки, яка насправді зможе покінчити з нею.
That’s no way to think. They’re just more opportunities to grow and collect near-death experiences. And if not traps, then I’ll come across more dangerous monsters. There are plenty here that could’ve killed me in different circumstances. If I simply continue to wander and explore, I’ll come across more creatures, some maybe that could kill me in an instant. Why does that excite me?
Так не можна думати. Це просто більше можливостей для зростання та накопичення передсмертного досвіду. А якщо не пастки, то мені попадуться більш небезпечні монстри. Тут є багато такого, що могло б мене вбити за різних обставин. Якщо я просто продовжуватиму блукати та досліджувати, я натраплятиму на інших істот, деякі з яких, можливо, можуть вбити мене в одну мить. Чому це мене хвилює?
Or maybe I can find a way to at least escape creatures or people hundreds or even thousands of levels above my own. I already have a teleportation skill. I just have to become faster and even harder to kill. Following a strange group of adventurers with dubious motives down into a dungeon is certainly not the best way to stay alive. It is fun though, and I guess that’s the point.
Або, можливо, я зможу знайти спосіб принаймні втекти від істот або людей на сотні або навіть тисячі рівнів вище мого власного. У мене вже є навичка телепортації. Я просто маю стати швидшим і ще важчим для вбивства. Слідувати за дивною групою шукачів пригод із сумнівними мотивами в підземелля, безумовно, не найкращий спосіб залишитися в живих. Хоча це весело, і я думаю, що в цьому суть.
She grinned. And I suppose once this is done, I can really figure out the new skills I got from that class evolution. Mark would freak out if he saw me now.
Вона посміхнулася. І я думаю, що як тільки це буде зроблено, я зможу по-справжньому зрозуміти нові навички, які я отримав в результаті цієї класової еволюції. Марк злякався б, якби побачив мене зараз.
She paused, realizing that she hadn’t thought about Earth in quite some time. Ilea looked at her hand and made a fist.
Вона зробила паузу, зрозумівши, що давно не думала про Землю. Ілея подивилася на свою руку і стиснула кулак.
Feels like I’m finally alive. I’m sure you’d understand, old friend. If we meet again someday, I’ll be sure to bring you here so you can experience it yourself.
