After this was over, she would take a week off, relaxing in her bed, eating, and reading. Then she would head back out to get stronger again. Hopefully, her team would still be with her. All of them. They could do other jobs until she felt powerful enough to look for that demon she’d fought. Maybe find Edwin first.
Після цього вона брала тижневу відпустку, відпочивала у своєму ліжку, їла і читала. Потім вона поверталася назад, щоб знову стати сильнішою. Сподіваюся, її команда все одно буде з нею. Всі. Вони могли виконувати іншу роботу, поки вона не відчула себе достатньо сильною, щоб шукати демона, з яким вона боролася. Можливо, спочатку знайдіть Едвіна.
She chuckled at the thought. Maybe that should wait. Find him when she was much stronger so she could slap him around a bit. The thought brought joy to her soul.
Вона посміялася від цієї думки. Можливо, це варто почекати. Знайди його, коли вона буде набагато сильнішою, щоб вона могла трохи дати йому ляпаса. Ця думка принесла радість у її душу.
“This is unhealthy thinking…” she said quietly. She sighed, though the smile was still on her face.
«Це нездорове мислення...» — тихо сказала вона. Вона зітхнула, хоча усмішка все ще була на її обличчі.
Soon enough, the demons would be destroyed, and all she would have to worry about were more being summoned, Elves attacking, eldritch beings becoming interested in this realm, dwarven machines coming to life in hidden chambers deep underground…
Досить скоро демони будуть знищені, і все, про що їй доведеться турбуватися, це про те, що її більше викликають, ельфи нападають, старі істоти зацікавляться цим царством, гномські машини, які оживають у прихованих кімнатах глибоко під землею...
She stopped herself and slapped her cheeks. She was free, and she could do whatever the fuck she pleased. Maybe any of those things would happen, and maybe she would join the fights, but she would do it for herself, not out of some misplaced sense of duty or responsibility.
Вона зупинилася і ляснула себе по щоках. Вона була вільна, і вона могла робити все, що їй заманеться. Можливо, щось із цього станеться, і, можливо, вона приєднається до боротьби, але вона зробить це для себе, а не з якогось недоречного почуття обов'язку чи відповідальності.
The demons had destroyed Viscera and Ravenhall, places she had thought of as close to a home. The Elves had attacked Riverwatch and Salia, and she wouldn’t forgive them anytime soon. And the Taleen machines, well, those fuckers were creepy as hell and had nearly killed her.
Демони знищили Нутрощі та Рейвенхолл, місця, які вона вважала близькими до дому. Ельфи напали на Рівервотч і Салію, і вона не пробачить їм цього найближчим часом. А машини Талін, ну, ці лохи були страшні, як чорт, і ледь не вбили її.
Thinking of the curse and the Praetorians still made her angry. She would find them again, and she would dismantle them piece by piece.
Думка про прокляття і преторіанців все ще викликала у неї гнів. Вона знаходила їх знову і розбирала по частинах.
“And it’ll be fun,” she said as she continued eating, meditation working overtime to keep her calm.
"І це буде весело", - сказала вона, продовжуючи їсти, медитуючи понаднормово, щоб заспокоїтися.
“You’re freaking me out a bit there, woman,” Aki said.
— Ти мене там трохи дратуєш, жінко, — сказав Акі.
“Oh yes, I forgot about my fucking talking dagger,” Ilea said quietly. “Don’t worry about me. Just been a long day.”
— О так, я забула про свій довбаний балакучий кинджал, — тихо сказала Ілея. "Не хвилюйся за мене. Просто був довгий день».
“I know, just trying to help.”
«Я знаю, просто намагаюся допомогти».
The dagger fell quiet after that as Ilea sat and finished her meal while watching the faraway stars. Before she started thinking of aliens, she got up and walked back, renewed vigor in her stomach and mind.
Після цього кинджал замовк, коли Ілея сиділа і закінчувала трапезу, спостерігаючи за далекими зірками. Перш ніж вона почала думати про інопланетян, вона встала і пішла назад, відновивши сили в животі та розумі.
She spread her wings with a smile on her face, and soon enough, she was back in the thick of it, her sphere allowing her to operate just as efficiently in the night as many of the others huddled around magical lights created by the mages.
Вона розправила крила з посмішкою на обличчі, і досить скоро вона знову опинилася в гущі подій, її сфера дозволяла їй діяти вночі так само ефективно, як і багато інших тулилися навколо магічних вогнів, створених магами.
An hour later, four mages were following Ilea around in the dark, destroying the groups of demons she managed to bring together. Her loud movements, shouting, and fighting attracted them quickly as she ran through the destroyed environment around Ravenhall. The city itself still likely held tens of thousands of demons in buildings and cellars. It would be safest to get as many of them out as possible, but Sulivhaan had decided to clear the city’s surroundings first.
