"Я приїхав сюди, щоб не робити саме цього. Тріан і Кіріан там, так. І у нас з'явився новий друг. Він... ну, скажімо, він інший",
“Why would you mention that…?” Claire squinted at her, then raised her eyebrows. “You befriended a demon. Of course…” she murmured to herself as she put the blankets away and helped her mother to stand.
— Чому ви про це згадали...? Клер примружилася на неї, потім підняла брови. — Ти подружився з демоном. Звичайно..." — пробурмотіла вона сама до себе, прибираючи ковдри і допомагаючи матері встати.
How did she guess that?
Як вона про це здогадалася?
“We’ll have to get rid of these corpses as well,” Claire said, walking over to the first.
— Нам доведеться позбутися і цих трупів, — сказала Клер, підходячи до першого.
“Sure. Not the bearded guy, though. I’ll bury him,” Ilea said.
— Звичайно. Але не бородатий хлопець. Я його поховаю", - сказала Ілея.
“Are you sure? They might find us that way.”
"Ви впевнені? Можливо, вони знайдуть нас такими».
“They already know who you are, and they’ll know their team never came back. I’ll give him the respect he deserves. I’ll bury him far away, at least.”
"Вони вже знають, хто ви, і вони знатимуть, що їхня команда ніколи не повернулася. Я дам йому повагу, на яку він заслуговує. Я поховаю його хоча б далеко".
Claire gave her a nod before she made the first body disappear.
Клер кивнула їй, перш ніж вона змусила перше тіло зникнути.
Ilea’s wings sprouted from her back as she grabbed Horrus’ head and the rest of his corpse, then made his axe vanish into her necklace.
Крила Ілеї виросли з її спини, коли вона схопила голову Горруса та решту його трупа, а потім змусила його сокиру зникнути в її намисті.
“I see you also got a storage ring, congratulations,” Ilea said. Mostly to change the topic.
"Я бачу, що у вас також є каблучка для зберігання, вітаю", - сказала Ілея. В основному для того, щоб змінити тему.
“It’s not all good news… I guess this is better than what I expected though. I see you got a bunch of levels,” Claire said as she moved on to the next corpse.
"Це не всі хороші новини... Гадаю, це краще, ніж я очікував. Я бачу, що у вас є купа рівнів, — сказала Клер, переходячи до наступного трупа.
“Yeah, not gonna stop anytime soon. See you in the city?” Ilea asked as she flew upward.
"Так, не збираюся зупинятися найближчим часом. Побачимося в місті? — запитала Ілея, злітаючи вгору.
“Will do, after I take care of her,” Claire answered.
— Згодиться, після того, як я подбаю про неї, — відповіла Клер.
“It’s good to see you, Claire,” Ilea said.
— Приємно тебе бачити, Клер, — сказала Ілея.
Claire looked up to her and nodded. Ilea thought she looked exhausted now, but a weak smile tugged on her lips.
Клер подивилася на неї і кивнула. Ілея подумала, що зараз виглядає виснаженою, але на її губах смикнулася слабка посмішка.
Ilea flew high and far, holding onto the two pieces of a man she had killed mere minutes ago. It was a strange life she had come to live, she thought as she lifted the head up and looked at it. Not a bit of regret or fear plagued her mind. There was only respect for the warrior he once was and anger at the noble family that had caused him to come here.
Ілея летіла високо і далеко, тримаючись за два уламки людини, яку вона вбила всього кілька хвилин тому. Це було дивне життя, яке вона прожила, подумала вона, піднявши голову вгору і подивившись на неї. Ні крихти жалю чи страху не мучили її розум. Була тільки повага до воїна, яким він колись був, і злість на знатну сім'ю, яка змусила його приїхати сюди.
At some point, she’d visit Dawntree again, and she already knew of at least one person who would likely join her. Well, two, if Alice actually survived and reached a suitable level of strength for an undertaking such as the one she was considering.
У якийсь момент вона знову відвідала Світанок, і вона вже знала принаймні одну людину, яка, ймовірно, приєднається до неї. Ну, по-друге, якщо Аліса дійсно вижила і досягла відповідного рівня сил для такої справи, як та, яку вона розглядала.
Ilea flew for a couple of minutes through the snowy mountains until she reached a small clearing inside of a patch of forest. The snow crunched as she landed and took a couple of steps into the middle of the clearing.
Ілея пролетіла пару хвилин через засніжені гори, поки не досягла невеликої галявини всередині клаптика лісу. Сніг хрумтів, коли вона приземлилася і зробила пару кроків на середину галявини.
Holding out her hand, ash came into existence. Ilea thought of it more like her mana transforming into the element, almost like alchemy. She let the ash flow for a minute and then concentrated.
Простягнувши руку, з'явився попіл. Ілея думала, що це більше схоже на перетворення її мани на стихію, майже як про алхімію. Вона дала золі стекти протягом хвилини, а потім сконцентрувалася.
First, she formed two big walls of ash and solidified them. The thin walls floated downward and cut into the snow before they pushed outward, revealing the frozen ground below.
