«Володю Влашкіне, — сказала я йому прямо, — коли я була молода, то зігрівала твою замерзлу спину багато ночей поспіль, не питаючи нічого. Ти визнай це, я нічого не вимагала. Я була м’якосердою. Я не хотіла, щоб мене називали Роузі Лібер, руйнівниця сімейних вогнищ. Але зараз, Влашкіне, ти — вільний чоловік. Як ти можеш просити мене їздити з тобою потягами у незнайомі готелі, поміж американців, коли я не твоя дружина? Як тобі не соромно!».
Тож тепер, дорога Лілі, перекажи цю історію своїй мамі, своїм молодим голосом. Від мене вона не хоче чути ні слова, лише кричить: «Я зомлію, я зараз зомлію!». Перекажи їй, що в мене, врешті-решт, є чоловік, якого, як усі знають, жінка мусить мати хоча б раз за все життя.
Боже мій, я вже спізнююся. Поцілуй мене. Зрештою, я бачила, як ти виростала з малої зернини. Тож скажи мені кілька теплих слів у день мого весілля. Довгого й щасливого життя. Багато років любові. Обійми маму, перекажи їй від тітки Рози: «Прощавай, усіх благ!».
Переклад Дарії Литошенко
<p>Сінтія Озік</p><p>(нар. 1928)</p>Сінтія Озік народилася в Бронксі, в сім’ї іммігрантів. Навчалася в Нью-Йоркському університеті та університеті штату Огайо, де захистила магістерську дисертацію, присвячену творчості Генрі Джеймса. Її видатний літературний доробок складається з романів («Довіра», «Канібальська галактика», «Стокгольмський месія» та «Статті про Путтермессер»), збірок оповідань («Раббі-язичник та інші оповідання», «Кровопролиття та три новели» і «Злет. П’ять вигаданих історій») та критичних есеїв, здебільшого на літературні теми (збірки «Мистецтво та пристрасть», «Метафора та пам’ять» і «Слава та безумство»). В останні роки вона працювала над інсценізацією свого оповідання «Шаль» (постановку було здійснено в Нью-Йорку). Протягом тридцяти років твори Озік здобували схвальні відгуки практично від усіх критиків. Тричі її оповіданням присуджували щорічну премію О. Генрі. Крім того, вона є лауреаткою премії Едварда Льюїса Волланта за єврейську прозу, Національної книжкової премії, премії Єврейської теологічної семінарії за видатні заслуги в галузі єврейської літератури, премії з літератури Американської академії мистецтв, Премії єврейського спадку, премії Rea Award за найкраще оповідання та премії Strauss Living Award Американської академії мистецтв і літератури. Сінтія Озік живе разом із чоловіком у передмісті Нью-Йорка.
<p>Заздрість, або їдиш в Америці</p>
