— Ну, що ж, я так гадаю, що не дуже-то й сумуватиму за їхнім товариством. — Розпитуючи далі, Ебенезер дізнався, що був непритомним три дні та три ночі, упродовж яких зовсім нічого не їв. Він був голодний як вовк; кок, очікуючи, що він помре, не залишив для нього пайки, але матроси радо розділили з ним свій хліб і трохи сиру. Вони виказали надзвичайну цікавість щодо його триденного забуття: особливо їх цікавило, чи він і справді нічого не відчував? Його запевнення в тому, що геть нічого, здавалося, дуже їх розвеселили.
— Ну, раз так, то й годі вже про це! — вирік тесля. — Справа ця минула, приятелю, а якщо щось не так, то не забувай, що ми думали, ти ось-ось помреш.
— Щось не так? — Ебенезер не зрозумів. На цю хвилю ром добре вже зігрів усі його кінцівки і відчуття голоду трохи вщухло. Ця каюта на полубаку здавалася доволі затишною. Останнім часом йому не доводилося подибуватися з такою гостинністю, яку виказали йому ці грубуваті матроси, що, без жодних сумнівів, не знали навіть його прибраного ім'я, не кажучи вже про справжню особу.
— Якщо щось і не так, — з теплотою в голосі запевнив він, — то це те, що у своєму очманілому стані я забув подякувати вам як слід за вашу доброту. Якби ж то, заради Бога, у мене був бодай пенс, щоб заплатити вам за все, однак я знаю, що вами рухала природня доброта, а не жадоба золота, як у суходільного люду. Але я злидар.
— І не думай про те, до сраки всі ці подяки, — відповів один із них. — Нехай цим клопоче собі голову твій хазяїн. Ну ж бо, давай пий.
Лауреат усміхнувся на їхню необізнаність і зробив ще один ковток. Чи варто їм сказати, з ким вони були такі люб'язні? Ні, вирішив він, сповнений ніжності до них: нехай чеснота буде сама собі винагородою. Йому спали на згадку оповідки про королів у скромному вбранні, які прогулювалися серед своїх підданих; історія про самого Христа, який подорожував, не впізнаний ніким. Безперечно, одного дня вони взнають правду з одного з віршів, які він складе: тоді ця пригода стане легендою, що її розповідатимуть моряки на полубаку, і промовистим анекдотом у біографіях, що їх колись напишуть.
Це щиросердне ставлення моряків до нього, як і поетів гідний подиву супокій, панували цілих два тижні. Цей останній він починав нарешті розуміти дедалі краще: друге з його видінь знову повернулося до нього, і він, з тихим трепетом, вбачав у ньому таємниче підтвердження свого покликання, як того, буває, сподобляються святі. Чим іншим був у ньому корабель, як не Кораблем Долі, звідки його викинуло, аби покарати за вагання? Чим іншим був океан, як не Купіллю Переприсвяти, моральною мийнею, що мала очистити його від розпачу й зневіри та повернути назад на Корабель? Зміст цього видіння був недвозначним навіть без додаткового, майже моторошного дива, яке він несвідомо передбачив! Звідси й Берлінґеймова присутність на кораблі у мареві, адже саме він у «Володарі морів» (так би мовити, на «Посейдоні»!) взяв на глузи третій рядок Ебенезерового катрена…
Рядок, у якому, як він стверджував, поет опиняється в океані. Ебенезер з теплотою згадав свого друга та навчителя, який з того, що йому було відомо, уже давно міг бути викритий Слаєм і Скеррі та спроваджений до водяної могили. Генрі скептично поставився до його лауреатства, в тому не було жодних сумнівів.
— Якби ж то, заради Бога, він був разом зі мною, я б оповів йому про це диво!
Від тої знаменної миті, коли на горизонті помітили Корву, який належав до групи Азорських островів, «Посейдон» тримав курс прямо на захід уздовж тридцять сьомої паралелі, що мала привести їх, якщо все буде гаразд, прямісінько до Віргінських мисів. Тривалий шторм розкидав флотилію на всі чотири сторони, тож на обрії не було видно жодного іншого вітрила; проте капітан Міч сподівався з дня на день наздогнати флагманський корабель, який, як він вважав, плив попереду них. І хоча деякий час і згаяли на те, аби дещо полагодити, але щойно Сокирник майстерно скінчив зрощувати пошкоджену рею, «Посейдон», гнаний вітром, цілими днями плавно йшов на повних вітрилах. Минуло вже п'ять тижнів, як вони вийшли з Плімута. Почався травень, і поява землі на обрії була в усіх на вустах.
