— Будинок мого хазяїна лежить якраз он за тим мисом, це миля чи дві звідси. Ви можете там заночувати, якщо хочете. — І, не очікуючи на відповідь, вона вперіщила дрючком по заду найближчої від неї свині, і вся процесія рушила вздовж берега річки у напрямку мису.
— Вона дещо схожа на Джоан Тоуст, — прошепотів Ебенезер Бертрану.
— Еге ж, як кажан на метелика, — зневажливо відповів слуга, — рухаються в цьому світі в однаковий спосіб.
— Ну, не скажи, — не погодився з ним поет, і від згадки про пригоду на «Кіпріотці» в нього запаморочилося в голові. — Звісно, вона брудна і всього лише свинарка, але від неї чимось таким віє…
— Це тому, що вона з навітряної сторони, якщо хочете знати мою думку.
Але Ебенезера не так легко було збити з плигу; він наздогнав жінку і спитав, як її звати.
— Гм, С'юзен Воррен, пане, — непривітно відказала вона. — Я так гадаю, ви хочете найняти мене як шльондру?
— Крий Боже, ні! Я спитав тільки з ввічливості, присягаюся! Ви що, думаєте, поет забавляється зі шльондрами?
Але у відповідь С'юзен тільки пирхнула.
— І хто ж ваш хазяїн? — запитав Ебенезер, але вже не так чемно. — Було б надзвичайно приємно зустріти справжнього джентльмена, бо я ще й досі не здибався з жодним мерілендцем, який не був би пройдисвітом чи йолопом. Однак лорд Балтимор, коли виписував мій патент, дуже добре відгукувався про манери та гарне виховання жителів його Провінції та дав мені наказ написати про них.
Але замість відповіді свинарка, на превеликий подив Ебенезера, вдарилася в сльози.
— Чому, що таке? Хіба я сказав щось, що вас образило?
Процесія зупинилась, і ззаду, хихикаючи, підійшов Бертран.
— Пані має дуже вразливу натуру, пане. З вашого боку було не дуже чемно відмовитися від її послуг.
— Досить уже! — звелів поет і, звертаючись до С'юзен, сказав. — Не в моїх звичаях вдаватися до розпусти, пробачте мені, якщо дав якийсь привід думати інакше.
— У тому немає вашої вини, пане, — відповіла жінка і пішла далі дорогою. — Правда полягає в тому, що мій хазяїн такий негідник, він так зле поводився зі мною, що як тільки я подумаю про це, то в мене на очах одразу виступають сльози.
— Але як так? Хіба він вас б'є?
Вона похитала головою і шморгнула носом.
— Якби він час од часу шмагав мене, то я б на це і не скаржилась. Але різки — то тільки одне з моїх нещасть, і то не найбільше.
— Він що, здатен на гірше? — скрикнув Ебенезер.
— Присяй-бо, йому, певно, дуже бракує розваг, — мовив слуга і наразився на суворий погляд хазяїна.
С'юзен Воррен дала собі волю і, видобувши ще порцію сліз і голосінь, звела очі до небес, важко зітхнула та, копнувши в зад свиню, що зупинилася перед нею, аби відлити на стежці, вилила Лауреату таку історію своїх страждань:
— Коли я народилася, мене звали С'юзен Сміт, — сказала вона, — і моя мати померла під час пологів. У мого батька була невеличка майстерня в Лондоні, неподалік від Паддлдоку, де він клепав діжки та бочки для кораблів. Якось одного дня, мені тоді було вісімнадцять років і я була така гарненька, що, як то кажуть, аж очі вбирала, я прогулювалася від Блекфраярз до Ладґейту, і, вітаючись зі мною, мені вклонився один симпатичний молодик, назвавши мене
Було видно, що хлопець казав правду, бо це був чемний джентльмен і, взнавши, що помилився, він почервонів. Він сказав, що кохає цю міс Вільямс, але, попри всі її запевнення, що вона також кохає його, вона й чути не хоче, щоб він був їй за чоловіка, і каже, що на ній лежить великий гріх, який занапастив її душу. Однак цей Гамфрі Воррен (так його звали) заявив, що візьме її собі за дружину разом з усіма тими гріхами, що були в неї на совісті.
Я часто зустрічала бідолашного Гамфрі неподалік від Ладґейту, позаяк любов міс Вільямс з кожним днем ставала дедалі менш палкою, і він розповідав мені про все, що йому доводиться терпіти через неї, і казав, що ми такі схожі, що, розмовляючи зі мною, він ніби говорить із нею. Щодо мене, то я немало заздрила цій міс Вільямс і подумки називала її дурепою, що так зневажила любов такого гарного джентльмена. Милий Гамфрі не був багатим, але мав гарну посаду в компанії капітана Мітчелла, зведеного старшого брата міс Вільямс, та мав усі інші чесноти, які порадували б будь-яке жіноче серце.
