Баришник дур-зіллям полностью

— Відтак легко здогадатися, що означають літери І та О, — сказав усміхаючись Берлінґейм, — одна — то чоловік, а друга — жінка, а разом вони утворюють великого бога Єгипту Іо, кільце на «травневому дереві», довкруг якого радісно вигопцьовують дівчата, жолудь з мисочкою, обрізану крайню плоть у жидів, літери геніталій Р і Q. І срібний перстень, що Анна настромила тобі на палець на поштовій станції!

— О Боже!

— А щодо решти, то ваша М — це гороподібні груди-близнюки, про які я вже згадував; S — це парування двох С, обернутих одна до одної обличчям, яку можна вивести зі священної літери Z; W — то дві лощинки, а М — то дві гори; W, скажу ще, — то пара V, що стоять, тісно притулившись одна до одної; тим-то це знак Небесних Близнюків ув Індії, що звуться Вітрагана, і водночас третя частина заклинання друїдів, що викликають свого бога, яке повністю складається з I.O.W. X, як і А та Н, означає об'єднання Двох в Одне і була знаком, перед яким шанобливо схилялися ще задовго до вбивства Христа; Z — це зигзагоподібна блискавиця Зевса, чи будь-якого бога, що тобі до вподоби, і на старожитніх емблемах її часто оточують кільця Небесних Близнюків…

— Досить! — скрикнув поет. — У мене вже в голові паморочиться! Яке то все має значення і яке до того всього мені та Анні діло?

— Та, власне, ніякого, — мовив у відповідь Берлінґейм, — окрім хіба того, щоб показати тобі, як глибоко, до самісіньких кісток, засів у людині цей страх перед близнюками і як глибоко вона шанує їх і їхній зв'язок зі зляганням і погодою. По всій Африці народження близнюків супроводжується найнепристойнішими танцями: подеколи в цьому бачать доказ того, що їхня мати чужоложниця, позаяк чоловіки зазвичай мають одну дитину за раз; інші людності вважають, що мати злягалася зі Святим Духом або ж батько має невгамовний над усяку міру лінгам. На різних островах західного океану для дикунів звична річ — кидати кавові зерна у стіни будинку, у якому народилися близнюки; вони вважають, що коли цього не зробити, то один з них мусить померти, оскільки близнюки ламають закони цноти, ще перебуваючи в утробі матері! В інших краях взагалі не знайдеш живих близнюків через ту причину, що одного завжди забивають при народженні; але вбивають їх чи ні, їм споконвіку всюди поклоняються. Старожитні єгиптяни мали своїх Тауес і Таоуіс, близнят із Серапеума в Мемфісі, так само як сестер Татаутіс і Таебіс, вартових-ібісів із Фів; в Індії правили Яма і Ямі та священні Ашвіни, про яких я вже згадував раніше, що правлять Небесною Колісницею; перси поклонялися Ахріману й Ормузу; у древніх міфах гебреїв розповідається про Уца і Буза, Хуппіма і Муппіма, Гога і Магога та Бне і Барока, я не кажу вже про Ісава і Якова, Каїна і Авеля, чи, як у магометан, Каїна і Альсіму та Авеля і Джумеллу…

— Ах! — скрикнув Ебенезер.

— Дехто стверджує, — вів далі Берлінґейм, — що Люципер і Михаїл були близнюками, як і більшість богів Світла і Темряви; через ту ж причину старожитні едессани з Месопотамії, що колись поклонялися Моніму і Азізу, звикли вважати навіть, що Ісус і Юда вилупились з одного яйця!

— Це просто неймовірно!

— Не більш неймовірно, ніж те, що сам Бог і Сатана…

— Я в це не вірю, — став заперечувати Ебенезер.

— Тут не йдеться про те, віриш ти чи ні, — розсміявся Берлінґейм, — а лише про факт, що деякі люди вважають це правдою; це лише переказ історії про Сета і Гора, Тифона і Озиріса, яких деякі єгиптяни вважали за близнюків, а інші мали просто за суперників. Але тут я вже підходжу до греків…

— Можеш їх пропустити, — зітхнув поет. — Я знаю Кастора і Поллукса, синів світла і грому, так само, як і Єлену і Клітемнестру, що вилупилися із Лединих яєць.

— Тоді ти маєш також знати про Іда і Лінкея, які вбили Діоскурів; про Амфіона і Зефа[78], які захопили і пограбували, а потім відбудували Трою; про Геракла та Іфікла, що в якихось міфах є близнюками, а в якихось — напівбратами, і про Еосфора і Фосфора, ранкову і вечірню зорі.

— А тепер, б'юсь навзаклад, ти перейдеш до Рима і заведеш мову про Ромула і Рема.

— Авжеж, — мовив Берлінґейм, — не кажу вже про Пікумна і Пілумна, Мутумна і Тутумна. І вони зажили такої поваги, ці класичні близнюки, що їх стали шанувати і в християнській церкві, якій стало здорового глузду їх канонізувати. Відтак греки і римо-католики моляться святим Ромулу і Рему, святим Кастулу і Поліекту і навіть святим Діоскурам; найзаповзятіші між них пішли далі й вважають близнюками святих Криспіна і Криспініана, Флора і Лавра, Марка і Маркелліана, Протасія і Гервасія…

— Годі! — крикнув поет. — Це вже занадто!