—
Невідомо, зрозумів він повністю ці умови чи ні, але Чікамек уторопав достатньо з того, що йому було запропоновано, бо заходився щось гарячково белькотати до Куассапелага.
— Я так гадав, що це не викличе твого невдоволення, — мовив похмуро Ебенезер і повернувся на своє місце. — Але скажіть йому: на свободу вийдуть або всі четверо, або ж ніхто, — додав він, звертаючись до Куассапелага. Тепер, зробивши свою заяву, він був ладен зомліти, злякавшись власної сміливості. Бертран і Макевой, котрі, охоплені відчаєм, слухали ці довгі оповідки, знову ожили, а їхні обличчя зіщулилися в напруженому чеканні.
За цим виникла суперечка, але, судячи з голосів, не надто гостра, і наприкінці її Куассапелаг сказав:
— Мого брата нелегко буде вилікувати від його любові до непотрібного ризику, коли він дізнається, що таки домігся свого.
— На Бога! Ви хочете сказати, що ми вільні?
— Таяк Чікамек прагне обійняти свого давно втраченого сина, — вирік Дрепакка таким же суворим тоном, як і голос Куассапелага, — і хоча він відцурався свого сина Коханкоупретса, але вважає, що мати блудного сина краще, ніж не мати сина взагалі, а тому він уважає на твоє прохання про помилування. Брата Куассапелага переправлять на каное через протоку, і він матиме цілий місяць часу, щоб виконати свою обіцянку; решта залишиться тут як заручники. Якщо в кінці цього строку він не явить нам ані Коханкоупретса, ані Генрі Берлінґейма Третього, заручники помруть.
Обличчя англійців враз засмутилися.
— Е ні! — заперечив поет. — Якщо таяк Чікамек не вірить мені, тоді нехай він мене вб'є; якщо він мені довіряє, тоді немає ніякої потреби у заручниках.
Чікамек усміхнувся, почувши ці слова, і відкинув цей закид, відповівши, що коли брат Куассапелага був щирий у своїх обіцянках, тоді йому немає чого перейматися за безпеку заручників.
— Хай буде так, — у розпачі мовив Ебенезер. — Але одного товариша принаймні ти можеш мені дозволити, якщо вже обмежуєш мене в часі. Припустімо, я загублюся десь на сталині, позаяк я в цих місцях чужий? Припустімо, Генрі Берлінґейма Третього немає вдома, і я муситиму його шукати деінде, чи, припустімо, він наполягатиме, щоб ми знайшли спочатку Коханкоупретса, перш ніж повернутися сюди? Двоє чоловіків можуть швидше впоратися з таким дорученням, ніж один.
Куассапелаг насупив чоло.
— Ти маєш рацію, кажучи так. Отже, два заручники замість трьох.
— І твій слуга і мій рятівник Бертран буде твоїм товаришем, — докинув Дрепакка, — щоб тобі вистачило часу.
— Еге ж, — скрикнув Бертран, у якого нарешті прорізався голос. — Клянуся, я можу бути справжнісінькою дойдою, коли треба когось знайти, а цей хлоп Берлінґейм навіть у мене в боргу, бо я йому робив деякі невеличкі послуги.
Чікамек почав смикати своїх сусідів і щось сердито бурчати, аж поки йому не переклали суть угоди, яку він мав схвалити; потім він насупився, проте не став відкрито заперечувати щодо цієї нової поправки.
Ебенезер поклав руку на плече свого пахолка і звернувся до Дрепакки:
— Цей чоловік був якийсь час моїм слугою, а перед тим — слугою мого батька в Англії. Він багато разів за різних обставин зраджував чи у якийсь інший спосіб обманював мене, втім, він робив це радше з практичних міркувань, ніж маючи лихі наміри, тому я не тримаю на нього за це зла. Але його частенько буває посідає страх, або ж його заносить і він стає пихатим, і, тільки-но трапиться якась нагода, він одразу ж піддається спокусі, як п'яничка, щойно побачить чарчину; я не наважуся доручити йому таку справу.
Бертран був приголомшений, але перш ніж він спромігся на ще щось, окрім того, щоб слабким голосом видавити із себе «далебіг», Ебенезер вказав на Макевоя і повів далі:
— Цей чоловік був колись моїм ворогом, і за будь-яку кривду, яку я йому завдав випадково, він відплатив мені потрійно, причому навмисно. Але все, що він робив, він робив, дотримуючись своїх принципів, і ніколи не принижувався до того, щоб вдаватись до лицемірства чи якогось ошуканства. Ба більше, він є втіленням мужності й винахідливості, а всі наші непорозуміння — то вже справа минула. Я обираю цього чоловіка, нехай він іде зі мною.
