Баришник дур-зіллям полностью

— Вранці, хоч про те ніхто й гадки не мав, вона вже носила в собі дитину, і таяк зробив її своєю королицею. Злий дух, що заволодів ним, нарешті відпустив його, і весь час, поки її живіт ріс, він не торкався її, бо йому було соромно, і він тремтів від страху, що вона приведе білошкірого хлопчика, якого він повинен буде вбити. Але помста богів є дивною і далекосяжною! Вона спородила йому гарненького темношкірого сина, справжнісінького принца серед агатчвупсів, дитинча чоловічої статі, бездоганне з усіх поглядів, крім одного — цю річ, як таяк одразу зауважив, хлопчик…

— Успадкував.

— …успадкував від свого дідуся Генрі Берлінґейма Першого — єдиний недолік цього величного чоловіка; і було зрозуміло, що оскільки Таємницю Священного Баклажана втрачено, він ніколи не зможе продовжити королівський рід. І з цієї причини його й назвали не Генрі Берлінґейм Третій, а Маттассинемаруг, що означає Мідний Чоловік; і з цієї причини також, хоч хіть уже й полишила його, таяк Чікамек удруге відважився присилувати свою королицю і всю ніч старанно частував її своїм сім'ям, аби зачати із нею ще одного сина. І знову він тремтів, боячись, що вона приведе біле дитинча, яке йому довелось би вбити, і він не лягав з нею, поки в неї під сукнями ріс живіт. Як і раніше, королиця повила сина, однак цей не був таким темним, як темношкірі агатчвупси, проте й не був таким білим, як англійські дияволи, — вродившись золотим, це був викапаний батько, за одним лише винятком: як і його брат Маттассин, він і натяку не мав на те, що робить з чоловіка мужчину, і, оскільки ніхто, крім Бога, не в змозі дарувати людям Таємницю Баклажана, цей хлопчик і за сто літ нізащо не спроможеться нагородити таяка Чікамека онуками. Ось чому його назвали не Генрі Берлінґейм Третій, а Коханкоупретс, що означає Білогорлика Дзюбок, позаяк його матінка королиця, вперше побачивши, що йому бракує на мужчинській гідності, вирекла, що Білогорлик-гусик видзьобав його; додавши, що Ліпше б уже той гусик пожалів сина, а натомість попасся на батьку.

Але таяк Чікамек зачекав, поки королиця знову набереться сил, і втретє начинив її сім'ям, що родить дітей, і поки не поспів урожай, він тремтів, мов осиковий лист під час бурі. Але третій син його стегон був не темним, як Маттассинемаруг, чи золотистим, як Коханкоупретс, а був білим, як англійське вітрило, від голови до п'ят, а його очі були не чорними, а блакитними, неначе води Чесапіку! Він був живим втіленням свого предка, маючи навіть той самий недолік, що і його брати, і навіть якби боги визнали за належне відкрити йому Таємницю Баклажана подібно до того, як вони колись відкрили її для його божественного предка, таяку Чікамеку все одно нічого іншого не залишалося, окрім як виконати свою жахливу обітницю і вбити хлопчика, який був англійським дияволом.

Зважте на те, як грішник мусив тричі сплатити за свій переступ! Коли таяк Чікамек оголосив усьому місту, що білошкіре дитинча мусить померти, королиця вхопила списа і кинулася на нього, воліючи радше загинути, ніж бути свідком того, як забиватимуть її новонароджене немовля, чи виношувати замість нього ще одну дитину. Але таяк Чікамек, відчуваючи на серці важкий тягар, один відніс білошкірого принца на берег, щоб втопити його. Королиця, яку він тричі брав силоміць, і все даремно, була мертва, і він більше не відважувався завести дітей від наліжниць, які відтоді ділили з ним ліжко, кидаючи своє вбивче сім'я на вітер. Врешті-решт він так і не зміг втопити дитя: натомість він намалював червінькою на його грудях знаки, яких навчився від свого батька та з «Книги англійських дияволів»: ГЕНРІ БЕРЛІНҐЕЙМ III; потім поклав хлопчика на дно каное і разом з приливом відпустив його на волю хвиль могутнього Чесапіку. І він молився духу таяка Генрі Берлінґейма Першого, щоб він пощадив дитя, врятувавши від утоплення, та відкрив йому Таємницю Чарівного Баклажана, щоб він зміг у майбутньому продовжити королівський рід — хай навіть і серед англійських дияволів.

— О Боже! — захоплено вигукнув Ебенезер. І хоча він тримав у пам'яті історію надзвичайного кохання Чарлі Маттассина й Мері Манґамморі, яку та йому розповіла, — оповідку, яку він тільки зараз був у змозі по-справжньому оцінити й зрозуміти, — а також деякі дивовижні твердження Генрі, наприклад, стосовно того, що він ніколи по-справжньому не кохався з Анною, проте йому було важко примирити цей «певний ґандж», що мали нащадки Чікамека, з приголомшливою статевою потугою свого приятеля.

— Таяк Чікамек питає у брата Куассапелага, — мовив Дрепакка, — чи багато синів у домі того чоловіка, якого ти називаєш Генрі Берлінґейм Третій?

Ебенезер був ладен дати заперечну відповідь, але раптом передумав і натомість сказав: