— Найперше, що я зробила зранку, перевірила базу даних АНБ[54] і, як ви, напевно, здогадуєтесь, швидко виявила, що український програміст на ім’я Тимур Коршак 2009-го виступав консультантом у надсекретному проекті Міністерства оборони Сполучених Штатів за назвою «NGF», New Generation Fighter[55]. Власне, це все, що попервах удалося знайти про проект: він діяв, був згорнутий у вересні 2009-го, решта — засекречено. Тоді я ще не била на сполох, оскільки не припускала, що Мігель Віктор Суеро згадував саме того Тимура Коршака, який працював на наших військових. Якщо щиро, на той момент я більше схилялася до думки, що це просто збіг. Я думала так рівно добу, бо після обіду 17 січня надійшла інформація про те, що на ім’я Тимура Коршака було замовлено авіаквитки, причому не будь-куди, а до Ґуаякіля, міста, із якого тиждень тому вирушив у свій останній політ Мігель Віктор Суеро.
— Ви говорили, рейс був із Кіто, — буркнула Лаура. Її початковий запал остаточно згас.
— Так, але робочий день капітана Суеро почався в Ґуаякілі. Він прийняв літак, що прилетів із Мадрида, і повів його до Маямі… — Ліза Торнтон зиркнула на француженку, з уст американки не сходила ледь угадувана напівпосмішка, — …із проміжною посадкою в Кіто.
Тимур утупився в стіну за спинами федералів: якого біса послухався Аліну та не залишився вдома. Кажуть же, що послухай дружину та вчини навпаки.
— Я звернулася до керівництва, розписала все в яскравих барвах, наплела нісенітниць про загрозу національній безпеці й уранці наступного дня отримала доступ до документації проекту «NGF». І знаєте, я сама практично повірила в те, що нагородила своїм босам, коли усвідомила, що разом із містером Тимуром Коршаком до Ґуаякіля прилітають Лаура Дюпре та Ріно Ґроббелаар — єдині, хто вцілів після знищення лабораторного комплексу «NGF Lab».
Не змовляючись, Тимур і Лаура схилили голови.
— Отож, я запитую ще раз: мета вашого приїзду до Еквадору?
Українець неспокійно засовався на стільці.
— Як багато вам відомо про проект «NGF»? — поцікавився він.
Лаура штрикнула Тимура осудливим поглядом і штовхнула коліном під столом.
— Тут ми ставимо запитання, — грубувато озвався блондин, що далі розгойдувався на стільці та, наче запрограмована машина, прокручував пальцями «Zippo».
Ліза підняла руку, жестом просячи його не втручатися. Чуття підказало їй, що Тимур похитнувся, що він готовий розповісти, й американка ступила ще крок назустріч:
— Не скипай, Джонні. Не бачу причин не відповісти. Після того як я з’ясувала, що чоловік на ім’я Тимур Коршак вилітає до Ґуаякіля, мені надали необмежений доступ до засекреченої інформації, що стосувалася проекту «NGF», тобто я могла запитувати, про що завгодно. Вищий рівень доступу тільки в президента. Я провела ніч, вивчаючи документи, та дізналася, що 1996-го з ініціативи полковника ЦРУ Пентагон виділив чималі кошти на будівництво таємної лабораторії в пустелі Атакама на півночі Чилі. Це стало початком утілення ідеї про створення бійців нового покоління. Наскільки я зрозуміла, то мали бути солдати, у чиї голови вживлюють спеціальні наноагенти, які дають змогу об’єднувати мізки в одну мережу, неначе комп’ютери. Перші прототипи, яких назвали
