-А що, власне, такого я ╖м розпов╕в? - обурився я. - ╤ що значить "╖м"? Ти що ж не в ╖хн╕й компан╕╖?
-Я сам по соб╕...
-А як же "наказано розвеселити"?
У в╕дпов╕дь Бернар одарив мене сердитим поглядом.
-До реч╕, нав╕що ж ти подавав мен╕ знаки? - причепився я до паладина. Ми неквапливо рушили по вулиц╕. - Нав╕що пропонував бути в╕двертим?
-Дурню! Я навпаки показував тоб╕ бути обережним... А ти виклався, наче на спов╕д╕.
-Очман╕ти! - плеснув я долонями. - А хоча, може то й на краще. Не сподобаюсь - хай виганяють.
-См╕шна ти людина... ╤ на╖вна... У под╕бних ╕грах кожна ф╕гура ма╓ сво╓ значення. ╤ ось зам╕сть того, щоб з╕грати роль "тупого вояки", в╕д якого те ╕ потребують, що п╕ти та щось принести, тоб╕ закинуть таки завдання, що хай Сарн милу╓!
-Небезпечн╕?
-Не без того.
Ми мовчки уставились один на одного. Я сердився, що все ж попався на ельф╕йський гачок. А от Бернар, зв╕сно, встиг вмити руки.
Привести нас ╕з Першосв╕том сюди не було його забаганкою. Нав╕ть сан та приналежн╕сть Церкв╕ не дали можливост╕ паладину об╕йти цю "просьбу" м╕с╕╖... Адже, впевнений, його примусили до того.
Друге питання, що Бернар м╕г би й порадити, як мен╕ поводитися на ц╕й зустр╕ч╕. Часу для того було достатньо... Паладин просто в╕дсторонився... з╕грав роль пров╕дника...
-╤ що тепер робити? - спитав я у нього.
-Не хочу здатися вам снобом, але навряд вас зац╕кавить виступ Шарля д╕ Вевра, - зда╓ться Бернар намагався пожартувати. - На поц╕новувач╕в музики ви не тягнете.
-Дуже дотепно! - хмикнув я. - Але чекаю щось б╕льш серйозного, н╕ж паладинськ╕ жарти.
-Мен╕ н╕чого тоб╕ запропонувати. Так чи ╕накше ти все одно будеш знаходитися п╕д протекц╕╓ю Дому д╕ Даз╕р╓. Можу лише порадити не квапитись ╕з виконанням завдань П'╓ра... Посилайся на те, що ти служиш Аманд╕. Це допоможе виграти хоч якийсь час.
-Затягнув нас в ельф╕йськ╕ тенета! - сердився я. - А тепер пропону╓ кле╖ти дурня...
-Ти сам себе затягнув... ще на тому остров╕...
-Можна подумати, що в мене був виб╕р.
-Теж саме скажу ╕ про себе.
-Та припинить ви сперечатись! - прикрикнув Першосв╕т. - Раз ми в Ельф╕йському квартал╕, та ще й при грошах, то може ╕ справд╕ погуля╓мо?
-Душа жада╓ свята? - посм╕хнувся Бернар. - Гаразд... ╢ два вар╕анти. Перший, це в╕дв╕дування винно╖ ресторац╕╖ "Бурштиновий грот". Затишна обстановка, при╓мна музика ╕, звичайно, вино, вино ╕ вино.
-А друга? - запитав хлопець.
Тут Бернар чомусь подивився на мене:
-Друга, це Будинок Камел╕й. Фл╕рт, одноденний романчик й... таке ╕нше...
Оч╕ Першосв╕та розширилися, а на обличч╕ з'явилася дурнувата посм╕шка.
-Однозначно перше! - заявив я. - Той грот далеко?
-Десь з п╕вгодини ходу, - промурчав Бернар, повертаючи на ╕ншу вулицю. Ми рушили за ним сл╕дом.
Прогулянка тривала трохи довше. До реч╕, на вулицях поб╕льшало ельф╕в. Стали з'являтися ╕ люди... А одного разу побачили й г╕берл╕нг╕в. Нарешт╕ ми д╕сталися до просто╖ з виду таверни, над входом до яко╖ на вив╕сц╕ ажурними буквами значилося "Янтарний грот".
-Ось ╕ прийшли, - посм╕хнувся ельф.
Всередин╕ було дуже затишно. Знайшовши порожн╕й столик, ми зайняли його ╕ стали оч╕кувати обслугу. На мо╓ здивування, в ц╕й ресторац╕╖ не сид╕ло жодного ельфа.
-"Бурштиновий грот" - т╕льки для ╕нших рас, - пояснив Бернар. - Т╕, хто бажа╓ розважитися в Ельф╕йському квартал╕, ходять в пару-тр╕йку под╕бних м╕сць. Ну ╕, звичайно, в Будинок Камел╕й.
Тишу прохолодною зали, осв╕тлено╖ т╕льки л╕хтарями-кульками яскраво-золотого кольору, раптово порушили звуки флейти. За мить п╕дключилися тамбурини. ╤ тут же к╕лька ж╕ночих голос╕в струнко затягнули якусь веселу п╕сеньку на ельф╕йськ╕й мов╕. Ми з Першосв╕том озирнулися та побачили на високому помост╕ в л╕вому куточку таверни молодих д╕вчат-ельф╕йок, одягнених в довг╕ червон╕ сукн╕ ╕з золотими узорами.
-Ти часто тут бував? - запитав я у Бернара, коли той заказав нам вина та по╖сти.
-Я взагал╕ мало в╕дв╕дую под╕бн╕ заклади, - ╕з серйозним обличчям в╕дпов╕в той.
-А що ж так?
Паладин невдоволено в╕дмахнувся та раптом кинув:
-А ти вже, кажуть, встиг в Розшуковому приказ╕ в╕дм╕титись?
-Н╕чого соб╕! - посм╕хнувся я. - Все ви зна╓те!
-Зна╓ т╕льки той, кому треба.
-╤ що ж "требники" ще знають? Як я туди загрим╕в?
-М╕с╕я в╕дряджала до Жуги перегов╕рника, - в╕дпов╕в Бернар. - Мабуть усп╕шно, якщо тебе в╕дпустили.
-Мабуть усп╕шно, - стримано посм╕хнувся я. - Зна╓ш, друже, мен╕ ╕нод╕ зда╓ться, що Л╕га сама себе похова╓, бо ця прихована боротьба за верховенство в н╕й згубно вплива╓ на ╓дн╕сть... Ельфи, люди, г╕берл╕нги - н╕би й разом, але пост╕йно хтось з них намага╓ться перетягнути на себе ковдру.
-Це н╕ для кого не секрет, - в╕дмахнувся Бернар. - Якби не загроза з боку ╤мпер╕╖, то вже давно...
У цей момент нам принесли частування. Ми добре закусили, пот╕м випили та паладин продовжив перервану розмову:
-До реч╕ про "ковдру". А ти, Боре, зна╓ш, чому виникла ворожнеча серед раси людей? М╕ж вами, кан╕йцями, та хадаганцями?
-У загальних рисах. Буц╕мто Тенсес ╕ Н╓з╓б щось не под╕лили...
-Ех, люди, люди, вам...
-...вам власна ╕стор╕я не ц╕кава, - перекривляв я паладина, продовжуючи за нього фразу.
